Народний депутат України – повноважений представник народу України у Верховній Раді, який наділений широким колом повноважень та системою гарантій депутатської діяльності: нова редакція закону України “Про статус народного депутата України”, врегульована більшість питань, пов’язаних з конституційно-правовим статусом народного депутата України. Проте, внаслідок, аналізуючи законодавство, що врегульовує дане питання, можна стверджувати, що ще далеко не всі питання є урегульованими. Аналіз розглянутих у роботі матеріалів дозволяє зробити висновок, що поряд з прийняттям нової редакції Закону, необхідне додаткове регулювання даної проблеми. Це регулювання може бути здійснене новим Законом, “додатковим” законом, або ж іншим підзаконним актом. Проте в умовах розвитку нашої молодої держави неможливо одразу врегулювати всі проблемні питання. Тому, як бачимо, законодавець пішов на закріплення основних положень у статусі народного депутата. І, як показала практика, народний депутат в даних умовах все ж може ефективно здійснювати свої повноваження.

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України. –К., 1996.

“Про статус народних депутатів України. Закон України від 22 берпезня 2001 року.

Про вибори народних депутатів України. Закон України.// Голос України, 1997; 25 жовтня.

Про постійні комісії Верховної Ради України. Закон України.// Відомості Верховної Ради України. 1995. № 19.

Регламент Верховної Ради України. // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 35.

Коментар до Конституції України. – К., 1998.

Погоріло В.Ф. Конституційне право України.// Підручник. – К.: Наукова думка, 1999.

Годованець В.Ф. Констиуційне право України./ Конспект лекцій.– К.: МАУП, 2000.

Кравченка В.В. Конституційне право України./ Навчальний посібник. – К. Атака, 2000.

Мелещенко В.Ф. Основи Конституційного права України./ Курс лекцій; для студентів юридичних вузів і факультетів.– К.: Вентури, 1995.

Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн./ Підручник. – К.: Артек, 1997.