Зміст

Вступ 2

Розділ І. Аналіз причин протиправної (девіантної) поведінки

неповнолітніх

Передумови виникнення девіантної поведінки. 3

Характеристика особи неповнолітнього правопорушника. 8

Розділ ІІ. Кримінальна агресія неповнолітніх.

2.1. Поняття та причини виникнення кримінальної агресії. 10

Форми виявлення кримінальної агресії. 15

Розділ ІІІ. Профілактика правопорушень неповнолітніх. 18

Висновок 23

Список використаної джерел. 25

Вступ

З 90-х років ХХ століття в Україні проходять глобальні перетворення практично у всіх сферах життя, відбувається докорінне реформування кожної галузі, економіка держави опинилася в складній ситуації і соціальна криза виявилась неминучою. Перехідний період до ринкової економіки викликав нові хвилі та форми агресивно – корисливої поведінки, до якої призвичаюються неповнолітні.

Серед неповнолітніх зростають такі злочини як умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, розбійні напади, грабежі, зґвалтування. Це свідчить про ускладнення структури злочинності.

Сьогодні ми змушені констатувати, що байдуже ставлення держави до свого підростаючого покоління викликало з його боку відповідну реакцію, яка вилилася у сплеск тяжких і корисливих злочинів.

Тривожить те, що в Україні виникли об’єктивні передумови для поширення цього негативного явища. Передусім соціально психологічні умови спонукають до вживання наркотичних речовин: психологічний дискомфорт, свідомий впив криміногенних структур на підлітків через наркотики, сильний пресинг наркогенної обстановки (в Україні наявна транзитна, сировинна база). Існування широкого кола алкоголізованих сімей призводить до спадково-генетичної деформації.

Виходячи з вищевикладеного, можна зрозуміти наскільки ця проблема є актуальною для сьогодення України. В даній роботі розглянуто такі питання: аналіз причин протиправної (девіантної) поведінки неповнолітніх; поняття, суть кримінальної агресії та форми її прояву; профілактика правопорушень неповнолітніх.

Розділ 1. Аналіз причин протиправної (девіантної) поведінки неповнолітніх.

Передумови виникнення девіантної поведінки.

На даний час в суспільстві проходять масштабні і швидкі процеси соціально-економічних та політичних змін, особливо тяжко доводиться молодим з їх ще не сформованим світоглядом, без конкретних цілей в житті, без визначеної життєвої мети. Саме тому увага до неповнолітніх повинна бути посилена. Адже серед неповнолітніх зростають такі злочини, як зловмисні вбивства, грабежі, розбійні напади, тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, зґвалтування, набули поширення факти зараження різними венеричними хворобами, вживання алкоголю та наркотичних речовин. Це свідчить про ускладнення структури молодіжної злочинності.

Для кримінології стало аксіомою твердження, що причиною злочинної поведінки є складні взаємовідносини зовнішніх об’єктивних умов і внутрішніх суб’єктивних факторів, тобто взаємодія навколишнього середовища і особистості. Тим самим навколишнє середовище і особистість отримують рівну кримінологічну оцінку, а поведінка постає лиш як результат (наслідок) цієї взаємодії. Якщо дотримуватись цієї точки зору і при цьому бути послідовним то вину за наслідки злочинної поведінки потрібно покласти порівну на обидві сторони – і на середовище (конкретну ситуацію), і на самого злочинця. Конкретна ситуація – це і свідки, і потерпілі, і умови, в яких скоєно злочин, тощо.

Чинниками, які обумовлюють злочинність неповнолітніх традиційно вважаються:

1) негативні умови життя та негативний вплив сімейного виховання;

2) недоліки у шкільному вихованні;

незайнятість суспільно корисною працею;

негативний вплив мікросередовища;

вади у діяльності правоохоронних органів, щодо попередження злочинності неповнолітніх.

Не можна стверджувати, що всі підлітки виховуються в рівних умовах та однакових ситуаціях. У формуванні життєвих цінностей і орієнтирів та власної думки неповнолітнього неабияку роль відіграє його сім’я. Адже поки формується власний світогляд на все оточуюче, він все сприймає з точки зору батьків чи осіб, які їх замінюють. Саме тому їм відводиться майже центральна позиція у вихованні дитини. Сім’я забезпечує зв’язок з соціальними, економічними і демографічними процесами в суспільстві. Вона насправді має не просто великі, а унікальні можливості для інтенсивного спілкування дітей та батьків, у передачі дітям соціальних цінностей суспільства, засобів, якими дані цінності досягаються та утримуються.

Важливість сімейного виховання полягає в тому, що в підлітків формуються не тільки соціально вагомі якості особи, але й притаманні їй оціночні критерії. В сім’ях, де відносини батьків і дітей характеризуються байдужістю, лицемірством, діти дуже важко оволодівають позитивними соціальними навичками та знаннями. У такому випадку підліток доволі рано втрачає потребу у спілкуванні з батьками, і більшість з дітей намагається це компенсувати спілкуванням з однолітками чи старшими за віком особами.

Всі події, ситуації, які сталися у сім’ї безперечно мають неабиякий вплив на формування власного світосприйняття дитини. Брутальна поведінка, сварки, нецензурні висловлювання та інші події – безумовно мають негативну, а то й руйнівну силу.

Важливою умовою нормального життя сім’ї є матеріальна забезпеченість. Матеріальні труднощі, так чи інакше, але завжди даються взнаки на вихованні. Обмеження матеріальних можливостей сім’ї не дозволяють в повному обсязі задовольнити необхідні, природні для нинішнього часу потреби та інтереси дітей. Потяг неповнолітніх до матеріального достатку це вже досить буденне явище. Загальновизнаним є той факт, що діями людини керують потреби. Коло цих потреб з кожним роком буде ставати все дедалі ширшим і набувати для них все більшої ваги.

До таких показників як неблагополучні сім’ї можна віднести також і хвороби або інвалідність одного з батьків, непорозуміння між членами сім’ї, нестаток батьківської уваги та любові до дитини, неповна сім’я, та загалом таких аспектів може бути багато.

При вихованні дитини не можна занадто обмежувати її в свободі дій. Вважаюся, що краще буде коли неповнолітньому роз’яснять, що є певні межі, соціально – правові рамки, порушення яких тягне за собою покарання.

На заклади дошкільної, початкової, середньої освіти покладається, ніби закріпляюча роль у вихованні та встановленні своєї життєвої позиції, повинна допомагати у визначенні своїх здібностей та нахилів.

Педагогічний колектив відіграє не останню роль у вихованні підлітків. В педагогічній