особи з негативною спрямованістю, що не досягли рівня уставлення з перед кримінальним досвідом;

особи, що характеризується сформованістю антисоціального спрямування і мають кримінальний досвід[3; с.101]

ІІ. Кримінальна агресія неповнолітніх.

1. Поняття та причини кримінальної агресії.

При дослідженні і аналізі причин, які призводять до протиправної поведінки, не слід забувати і про спонукання, які пов’язані із емоційним станом неповнолітніх. Емоції займають важливе місце в механізмі детермінації протиправної поведінки. Базою для емоцій є потреби. І тому початок емоцій визначається не безсвідомим потягом, а можлмвістю задовольнити свої біологічні і соціальні потреби. У зв’язку із задовіленням або незадоволенням потреб у людини виникають емоції напруженості, незадоволення, страху, тривоги або ж навпаки, спокою, задоволення, які в свою чергу мають вплив на її поведінку та діяльність.

За даними, що висвітлюються на сторінках літератури психологічного напрямку, основними особливостями емоційної сфери неповнолітніх правопорушників є тривожність та агресивність [4.с.14]. Тривога – це психологічний стан аналогічний страху, який супроводжується внутрішнім занепокоєнням, очікуванням неприємностей перед невизначеною та несвідомою загрозою. В основі такого почуття лежить реакція на реальну загрозу, яка спрямована безпосередньо на цю особу або на близьке їй коло осіб.

Зі страхом та тривогою безпосередньо пов’язана агресивність. Агресія – індивідуальна або колективна поведінка, дія якої направлена на нанесення фізичної чи психологічної шкоди. Загалом, це і пояснює те, що причина протиправної поведінки, яка призводить до агресії виникає як реакція на фрустрацію і супроводжується емоційним станом гніву, ворожості, ненависті та ін. Під поняттям “фрустрація” слід розуміти психічний розлад особи, викликаний об’єктивно непоборними труднощами, які виникають на шляху до досягнення цілі, або при вирішенні будь – яких проблем, переживання невдач. Такий соціальний стан може призвести до негативних наслідків, винятком не є злісні правопорушення, які відбуваються в силу не стільки об’єктивної ситуації, а стільки через персональні особливості підлітка.

Вибух агресивності усуває фрустраційну ситуацію, враження невдачі, при цьому неповнолітній ніби відчуває, свого роду, компенсацію. І в той же час, накопичення фрустраційних вражень буде негативно впливати на особу підлітка.

Можливо в когось складеться думка, що в умовах, які сприяють проявам агресії, устремління до неї буде понижуватись. Але результати численних психологічних дослідів свідчать про зворотнє. Сприяння агресивної поведінки, поступова, поблажлива або стимулююча реакція дорослих не знижує, а навпаки, призводить до збільшення кількості проявів агресії. В результаті такої розрядки неповнолітній не звільняється від накопичених агресивних почуттів, але більше того, під дією тимчасового полегшення він в подальшому в будь – якій критичній ситуації буде шукати можливість прояву агресії, що в деяких випадках вад цього стає легше. Саме в цьому випадку поступливість не лише не понижує, але й навпаки, посилює прояви агресії.

Агресивна поведінка підлітка за своєю орієнтованістю може бути безпосередньою, тобто спрямована проти конкретного джерела його негараздів (фрустрації), та безособовою – коли неповнолітній, який зазнав невдач, веде себе агресивно до будь – чого чи будь – кого, хто виявиться поруч, а не до безпосереднього джерела неприємностей.[5.c.74]. В останньому випадку можливе перенесення агресивних дій на своє оточення і осіб, які до нього входять (батьки, друзі, знайомі та ін.), хоч вони не матимуть ніякого відношення до його проблем. При цьому у неповнолітніх агресивність незалежно до причин прояву емоцій відрізняється від агресії дорослих своєю короткочасністю та швидкоплинністю.

Агресивній поведінці може сприяти нервове перевантаження, яке виникає через сильне душевне роздратування, і як наслідок – стрес. Стрес виникає через складні та прикрі ситуації в нашому житті.

Варто зауважити, що перші прояви агресії відбуваються у дитинстві і розвиваються завдяки неправильній реакції з боку батьків чи педагогів. Більша частина агресивних підлітків виростає в тих сім’ях, де агресивність проявляється у поведінці батьків. Він бачить, що різні конфліктні ситуації, нервовість, або при невдачах батьки вирішують це сварками, або методом фізичного впливу, або іншими методами покарання, то така поведінка стає основним або єдиним зразком для поведінки. В аналогічних ситуаціях він і сам намагатиметься вести себе агресивно.

Живучи в колективі, в контакті з батьками, педагогами неповнолітній сам вирішує для себе, які форми агресивної поведінки він може застосувати найбільш ефективно, чим він може найбільше нашкодити батькам, причинити їм біль, щоб відповідна реакція була якомога мінімальною[9. с.133].

Ще одна типова ситуація, яка може викликати прояв агресії – це зневажливе відношення до підлітка. Він відчуває дефіцит уваги, з ним не займаються, і тому виникає почуття самотності. Така ситуація може підштовхнути його до агресивних дій, тим самим викликаючи роздратованість дорослих, він заставляє їх звернути на себе увагу. Дорослі не завжди розуміють, що для дитини набагато важливіше щоб з нею займались, ніж мотиви і характер цих занять. Головне – увага. Але на жаль, частіше на прояв дитячої агресивності батьки відповідають також агресивністю, хоч такий метод приречений на невдачу.

Проявам агресії у неповнолітніх можуть сприяти також люди і ситуації, в яких опиняється неповнолітній. Агресивний стереотип поведінки підлітків копіюється з екранів телевізорів. Цікавість до кінофільмів зрозуміла, але не завжди неповнолітній може правильно зрозуміти і оцінити зміст побаченого. Їх захоплює лише поверхневий факт чи дія. Важливий вплив на них мають сцени з різними спецефектами, бійки. Потім вони переносять елементи побаченого в реальне життя, що проявляється у бійках з однолітками чи у вуличних бійках. Такі кінострічки швидко забуваються не залишаючи ніякого позитивного враження, а в