Підготовка до підтримання державного обвинувачення у конкретній кримінальній справі є творчою діяльністю та об'єднує кілька дій. Перш за все, слід вивчити матеріали кримінальної справи, їх систематизувати та, відповідно, зафіксувати. По-друге, необхідно проаналізувати докази, які є у кримінальній справі, дати їм оцінку та визначити, яким чином запропону-вати суду їх перевірити. Державний обвинувач мусить чітко з'ясувати, які докази він пред'явить до суду для обвинувачення особи, винної у вчиненні злочину. По-третє, державному обвинувачу слід обдумати питання, які він поставить перед підсудним, потерпілим, свідками, щоб довести вину підсуд-ного у вчиненні конкретного злочину. По-четверте, державному обвинувачу слід перевірити правильність кваліфікації дій обвинуваченого. При цьому необхідно вивчити юридичну літературу, постанови Пленуму Верховного Суду України, зробити витяги чи ксерокопії.

Бажано, щоб державний обвинувач також спрогнозував ситуацію, яка мо-же виникнути при розгляді справи в суді, та, відповідно, підготувався, щоб уникнути необачності в своїх діях.

У пункті 2.5 наказу Генерального прокурора України від 30 жовтня 1998р. № 10 «Про організацію підтримання державного обвинувачення в суді, підвищення якості та ефективності участі прокурорів у кримінальному судочинстві» вперше за роки незалежності з'явилася вказівка на те, що у на-глядових провадженнях в обов'язковому порядку слід зосереджувати ма-теріали вивчення кримінальних справ, план судового слідства та записи йо-го матеріалів, промову або її тези в судових дебатах. Перевіряючі вищого рівня в разі відсутності зазначених матеріалів або їх неналежного оформлен-ня без перевірки результатів розгляду судом кримінальної справи та ефек-тивності участі в ній прокурора роблять висновки про неналежну підготов-ку та участь державних обвинувачів у судових процесах у кримінальних справах. При цьому варто нагадати вказівку Генерального прокурора Ук-раїни, що прокурори мають відійти від паперової результативності на всіх напрямках діяльності.

Належна підготовка до судового процесу не вимірюється кількістю напи-саних паперів чи складенням завчасно промови. Наприклад, дорево-люційний судовий діяч А. Коні зазначав, що промов своїх ніколи не писав, але при цьому наголошував, що судовий оратор не повинен з'являтися до суду з порожніми руками. Вивчення справи у всіх подробицях, роздум над деякими питаннями, що виникають під час її розгляду, характерні вислови, які зустрічаються у показаннях та письмових доказах, цифрові дані, спеціальні назви тощо повинні залишити свій слід не лише у пам'яті орато-ра, але і в його письмових нотатках. Інші відомі прокурори, адвокати на-впаки складали письмові промови.

У судовому засіданні на прокурора покладено обов'язок згрупувати та пе-ревірити всі фактичні дані, що викривають підсудного та, якщо він упев-ниться у винності останнього, заявити про це суду. При цьому прокурор у суді має вживати заходів до перевірки доводів підсудного. Найчастіше виро-ки скасовуються з цієї причини, тому прокурор мусить упевнитись, чи відповідають дійсності ті доводи, на які посилається підсудний.

Обвинувачення завжди нестиме на собі тінь сумнівів, якщо не перевірені доводи підсудного, не визначено, чому вони є неспроможними та якими до-казами спростовуються.

Ставлення до клопотань іншої сторони судового процесу — захисника, має бути об'єктивним: якщо клопотання захисту має на меті з'ясування об-ставин справи, то є сенс визнати правильність його фактичних вимог. Зма-гатись із захистом необхідно тільки за основними пунктами справи, відки-нувши все дріб'язкове та невиважене, усі незначні елементи, які навпаки ут-руднюють розслідування та з'ясування істини6.

Ще раз пошлюсь на авторитет А. Коні, який писав, що прокурор у суді має бути неупередженим та спокійним дослідником вини підсудного, він не вправі висмикувати зі справи тільки обставини, що викривають підсудного, він не повинен перебільшувати значення доказів вини. Закон зобов'язує прокурора заявляти суду про відмову від обвинувачення за наявності підстав Для виправдання підсудного7.Визнання вини підсудним набагато зменшує обсяг роботи державного обвинувача у судовому процесі. Але державний обвинувач мусить обгрунту-вати вину підсудного не лише його зізнанням, а й аргументованими доказа-ми. Державному обвинувачу слід пам'ятати, що підсудний, який зізнався у вчиненому злочині, завжди розраховує на поблажливість до себе. Закон зо-бов'язує враховувати визнання підсудним вини, щире каяття як пом'якшу-ючі обставини під час призначення міри покарання. Але важливо при підтриманні обвинувачення брати до уваги не лише зізнання підсудного, навіть зроблене у суді, а знаходити у справі об'єктивні докази, які не зале-жать від бажання підсудного пом'якшити своє покарання.

У судових засіданнях часто змінюється погляд на оцінку тих чи інших доказів. Але державні обвинувачі не завжди готові сформулювати нове обви-нувачення чи заявити клопотання про дослідження чи надання нових до-казів, а просто повторюють досудове обвинувачення. Безперечно, посіяні стороною захисту чи результатами досліджень сумніви, які свідчать на ко-ристь підсудного, слід ретельно перевірити.

Державний обвинувач в оцінці доказів не повинен обмежуватись метою обвинувачення. Прокурор має пам'ятати: якщо за його участі буде засудже-но невинного або засуджено суворшкгми м'якіше, ніж це передбачено зако-ном, відповідальність, перш за все, покладатиметься на нього, а не в цілому на прокурорську систему, яку він представляє в суді.

Прокурор зобов'язаний послідовно та глибоко аналізувати докази у справі, замислюватися над причинами зміни