показань одних і тих самих осіб на слідстві та в суді, відкидати сумнівні докази, не чекаючи, коли це зробить адвокат. Такий підхід вибиває грунт з-під ніг процесуальних опонентів. У тих випадках, коли обвинувачення не знаходить свого підтвердження, про-курор зобов'язаний сміливо та рішуче відмовитись від нього. Слабкі, явно необгрунтовані обвинувачення, якщо їх неаргументовано, лише з формаль-них підстав підтримує прокурор, негативно впливають на правову свідомість громадян, у першу чергу — підсудного, підривають авторитет прокурора як захисника інтересів суспільства та держави.
Статистика свідчить, що прокурори припускаються багатьох помилок у пропозиціях про заходи покарання, які нерідко не відповідають ступеню не-безпечності вчиненого та відомостям про особу підсудного. Державного об-винувача не повинна вводити в оману поведінка підсудного у суді. Так, мо-лодий державний обвинувач Звенигородської міжрайонної прокуратури Чер-каської області С. попросила 3 роки позбавлення волі особі, засудженій за ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України за крадіжку килима вартістю 50 грн., який був вилучений. Підсудний вчинив злочин вперше, визнав свою провину, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. При цьому державний обвинувач пояснила, що розуміла необ'єктивність своєї пропозиції, але хотіла налякати підсудного, який погано поводив себе у суді щодо неї. Але при цьому слід пам'ятати, що лише конкретні обставини справи є предме-том судового розгляду, а не поведінка підсудного.
Суди дослухаються до думки державних обвинувачів щодо призначення підсудним міри покарання. Тому державні обвинувачі мусять бути обачни-ми при обранні заходів кримінального покарання. Цією «зброєю» в боротьбі зі злочинністю державні обвинувачі мають користуватися із великою обе-режністю та вмінням. Державний обвинувач має висловити суду обдуману пропозицію, а не думку, навіяну поривом почуттів, упередженим поглядом або формальним оголошенням санкції статті кримінального закону. Пока-рання — правове явище, тож його не можна механічно застосовувати до будь-якого однорідного злочину.Важливим моментом у роботі державного обвинувача є підготовка обвинувальної промови для виступу у судо-вих дебатах. Слід підбити підсумки розгляду справи в суді, проаналізувати докази, які були перевірені в судо-вому засіданні. Державному обвинувачу належить оцінити докази, вирішити питання про ступінь винності обвинуваченого, подати суду свій висновок про кваліфікацію дій винної особи, запропонувати захід кримінального покарання. Належить також вирішити багато інших питань, які виникають у кожній кримінальній справі. Зміст кожної судової промови виз-начається, перш за все, обставинами конкретної справи. Тому державному обвинувачу доводиться за кожною справою готувати нову промову.
У наказі Генерального прокурора України від ЗО жовтня 1998 р. № 10 увага прокурорів звертається на підвищення ефективності участі прокурорів у криміналь-ному судочинстві, однак не розкривається, яка мета по-винна бути досягнута. Загальновідомо, що ефек-тивність — це результат цілеспрямованої дії8. І все ж по-стає питання, якого результату має досягти прокурор, беручи участь у судовому процесі в кримінальній справі, щоб його діяльність була визнана ефективною, такою, що відповідає вимогам означеного наказу? Вважаю, що прокурор, підтримуючи в суді державне обвинувачення, мусить домогтися постановлення судом законного та об-грунтованого вироку. Безперечно, це результат діяль-ності не лише прокурора, а й суду та адвоката, якщо він брав участь у розгляді судом кримінальної справи. Тому досягнення прокурором вказаної мети можна вважати основним критерієм оцінки його діяльності в суді у кримінальних справах9.
Об'єктивна оцінка участі прокурора у кримінальному судочинстві дасть можливість правильно організувати роботу органів прокуратури на цьому напрямі діяльності.
Принцип єдиноначальності в роботі з підтримання державного обвинувачення також необхідний. Має бути вироблена єдина позиція прокуратури у кожній кримінальній справі, яка розглядається в суді. Але нав'язування позицій державному обвинувачеві припус-тиме, особливо, коли він вважає, що справа належним чином не розслідувана та потребує додаткового розсліду-вання. Державний обвинувач несе відповідальність за ре-зультати судового розгляду справи, внесення подань на неправомірні вироки.
Для успішної реалізації широких конституційних по-вноважень із підтримання державного обвинувачення в судах прокурори мають повсякчас самовдосконалюва-тись професійно, підвищувати свою кваліфікацію, мати принципову позицію.