Закон Про громадянство України

На сьогодні кожна держава світу, яка проголосила себе правовою, повинна чітко хто є її громадянином. Адже одним із основних елементів, що визначать державу, поруч з територією та політичним ладом є її населення.

Громадянство є невід’ємною ознакою держави і її суверенітету, без якого вона не може існувати. Невід’ємним правом кожної особи, яка проживає на території України, а саме право на громадянство, яке визнано міжнародним співтовариством.

Розуміння людини є надзвичайно важливим у характеристиці його правового становища і соціальної сутності. Громадянство надає особі можливість певною мірою долучитися до політичного, економічного, правового і культурного життя суспільства і держави. Національне законодавство про громадянство визнається іншими державами тоді, коли воно відповідає чинним міжнародним конвенціям тим принципом права, які є загальновизнані щодо громадянства. Громадянство – це правовий зв’язок особи із державою, який полягає у їх взаємних правах і обов’язках.

До проблеми громадянства звертається дуже багато вчених, професорів зокрема В.В. Копейчиков, В.Г. Гончаренко, В.Т. Маляренко, та ін, які у своїх наукових працях висвітлюють основні проблеми, які стосуються поняття громадянства.

Інститут громадянства доволі старий і має довгу історію свого розвитку і становлення.

Звернімось хоча б до становлення інституту громадянства в УНР. Питання, які стосувалися громадянства вирішувались Конвенцією УНР від 29 квітня 1918 р. та Законом УНР “Про громадянство” від 2.03.1918 р. та Законом “про реєстрацію громадянства” від 04.03.1918р.

Характерні ознаки цього закону - заборона подвійного громадянства, трирічний сенс осілості для набуття права на громадянство. Встановлювався порядок одержання свідоцтва, про громадянство, складання обов’язкової присяги, порядок вступу і виходу з нього. Але не зважаючи на позитивні сторони законів, окремі їх положення було сформульовано невдало. Усі питання, що стосувалися інституту громадянства були віднесені до компетенції МВС, а не до вищого органу державної влади. Жінки могли бути у тому ж громадянстві що й їх чоловіки, примітивною для корінних українців була процедура доведення свого права на громадянство УНР, яка здійснювалась за допомогою свідків.

Стосується становлення інституту громадянства на території Української Держави, то 2 липня 1918 р. гетьман П.Скоропацький затвердив Закон про громадянство Української Держави. Заборонявся інститут подвійного громадянства. Закон передбачав “нульовий варіант” для всіх, хто на законних правах перебував в Україні на момент проголошення цього Закону.

До утворення СРСР (1922р.) питання громадянства регулювалися законодавством відповідних республік. З утворенням СРСР було встановлено єдине союзне громадянство (Конституція СРСР 1924 р. ст. 7; Конституція СРСР 1936 ст.21, закон “Про громадянство СРСР” від 1938 р.)

Першим державно-правовим актом, що визначив громадянство України, стала “Декларація про державний суверенітет України” прийнята ВР УСС 16 липня 1990р. Розділ IV її проголошував, що УРСР має громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР.

З прийняттям ВР УРСР 24 серпня 1991 р. “Акт проголошення незалежності України” постало питання: у стислі строки, зумовлені припиненням існування СРСР та його громадянства, розробити власне громадянство, яке б на сучасному рівні регулювало проблеми громадянства України і питання правонаступництва у сфері громадянства. Основоположним принципом при розв’язанні цієї проблеми Україна обрала так званий “нульовий варіант”. Першими кроками на шляху становлення інституту громадянства України після проголошення незалежності кожної держави, був Закон “Про громадянство України” від 12 серпня 1991 р. у ст. 9 якого закріплено, що всі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України проживали на території України, є громадянина ми України; також Закон України “Про громадянство України” від 8 жовтня 1991р. Цими нормативними актами вперше було визначено поняття громадянства України, коло осіб, які стали громадянами незалежної держави, порядок набуття та втрати.

Саме проблеми громадянства протягом перехідного періоду поглиблювались, і тому до Закону вносилися зміни: доповнення (1993, 1994, 2000 р.). вони стосувалися положення щодо належності до громадянства вихідців з України, розширення кола осіб, на яких поширювався “нульовий варіант”.

У зв’язку з прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року виникла необхідність приведення всіх нормативних актів у відповідність до Конституції України. Верховна Рада України ухвалила нову редакцію Закону “Про громадянство України” 16 квітня 1997 року. Цей закон набув чинності з 20 травня 1997 року. Відповідно до Закону України “Про громадянство” і для подальшого розвитку 6 листопада 1997 року був виданий указ Президента України “Про заходи щодо поліпшення організації розгляду питань громадянства”.

Закон України “Про громадянство України” визначає громадянство України як постійний правовий зв’язок особи та Української держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках”

Та негативним було те, що питання громадянства регулювалися не лише Законом “Про громадянство України”, а й іншими нормативно-правовими актами, в тому числі актами центральних органів виконавчої влади. Тому виникла потреба в удосконаленні відповідного законодавства, враховуючи набутий вітчизняний та зарубіжний досвід.

Нова редакція Закону України “Про громадянство України” почала діяти 1 березня 2001 року.

Цей закон приведений у повну відповідність із Конституцією України шляхом виконання вимог пункту 2 статті 92, згідно з яким громадянство має визначатись тільки законами України.

У зв’язку з прийняттям КУ 28 червня 1996 р. виникла необхідність приведення всіх нормативних актів у відповідність до КУ. Прогресивність Закону “Про громадянство не підлягає сумніву, адже він ще на стадії проекту, пройшов дві міжнародні експертизи на відповідність викладених в ньому положень міжнародно-правовим нормам і стандартам. Вони були здійснені експертами Ради Європи та Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.

Законопроект було оцінено позитивно.