відповідальність, яка встановлюється громадськими організаціями;
юридична – встановлюється за порушення норм, які санкціоновані державою.
Але юридичну відповідальність слід відрізняти від “позитивної відповідальності”, яку розуміють, як почуття обов’язку, яка існує в трьох часових просторах – в минулому, сучасному і майбутньому, а отже, спрямована на перспективу. Юридичну відповідальність розглядають тільки в ретроспективі, як негативну відповідальність за минулі правопорушення. Такий підхід до розуміння юридичної відповідальності закладений в філософії, оскільки ця наука розглядає відповідальність в двох аспектах:
перспективно – як усвідомлення свого обов’язку перед певною спільнотою, перед суспільством та розуміння відповідно з цим значення своєї поведінки;
ретроспективно – як відповідальність за минулу поведінку, яка суперечить суспільним нормам і правилам.
Отже “юридична відповідальність – це міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей, які йому належали до факту правопорушення, від імені держави на підставі закону, з метою попередження правопорушень і відновлення втрачених суб’єктом прав на матеріальні і духовні цінності.” Котюк В.О. «Основи держави і права». Навчальний посібник. Київ. Атіка.2001
Юридична відповідальність здійснюється або може здійснюватись від імені держави шляхом застосування до правопорушника державного примусу.
Державний примус – це державно-авторитарний вплив відповідних державних органів і посадових осіб на поведінку людей. Тому юридичну відповідальність можна розглядати як правовідносини, в яких держава має право застосувати певні заходи примусу до суб’єктів, які скоїли правопорушення і зобов’язані зазнати втрат чи обмежень, передбачених санкціями норм права. Державний примус має різні форми, які можуть бути і не пов’язані з юридичною відповідальність за правопорушника. Юридична відповідальність не зводиться до державного примусу, як і державний примус – до юридичної відповідальності.
Юридична відповідальність має свої характерні ознаки, які відрізняють її від інших видів відповідальності. Юридична відповідальність завжди виражається у неприємних, небажаних, невигідних для самого суб’єкта наслідках. Однак це властиво й іншим видам відповідальності (наприклад моральній). А от чим же відрізняються заходи юридичної відповідальності від інших видів відповідальності?
Всі юридичні заходи передбачені законом, правовими нормами, отже це відповідальність лише за законом.
Всі юридичні заходи застосовуються лише тоді, коли вчиняються дії, що суперечать закону, тобто це відповідальність саме (і тільки) за правопорушення.
Всі юридичні заходи проводяться в життя, здійснюються органами держави, які мають право притягти до відповідальності. Це завжди відповідальність перед державою.
Всі ці заходи виражаються у примусовому позбавленні (або обмеженні) правопорушника певних благ, цінностей, можливостей. Це примусова караюча відповідальність.
Всі юридичні заходи завжди виражають осудження правопорушника саме державою, гостро критичну, безумовно незадовільну оцінку його поведінки. Це відповідальність, що завжди поєднується з моральною відповідальністю.
Дуже важливим є соціальне значення юридичної відповідальності – охорона суспільних відносин – реалізується в її правоохоронній, виховній і запобіжній функціях. Правоохоронна функція юридичної відповідальності полягає в захисті правопорядку від можливих або скоєних (триваючих) правопорушень. Виховна в свою чергу поділяється на функцію спеціальної превенції – виправлення правосвідомості правопорушника з тим, щоб він більше не чинив правопорушень та функцію загальної превенції – вплив на правосвідомість усіх інших схильних до правопорушень осіб з тим, щоб утримати їх від правопорушень. Про функції юридичної відповідальності точно висловився італійський мислитель Чезаре Беккаріа. У своїй праці “Про злочини і покарання” Беккаріа чітко встановив мету покарання, яка “…полягає не в катуваннях і муках людини, і не в тому, щоб зробити неіснуючим уже вчинений злочин… Мета покарання, відповідно, полягає тільки в тому, щоб перешкодити винному знову завдати шкоди суспільству і стримати інших від учинення цього ж. Тому слід уживати лише такі покарання, які, зберігаючи співвідношення зі злочином, найбільш сильно і найбільш тривало вливали б на думку людей та були б найменш вразливими (болючими) для тіла злочинця”. Костицький М.В. Філософія права. Юрінком Інтер. Київ. 2000.
Враховуючи все вище сказане,. Мможна визначити цілі юридичної відповідальності, якими є:
Захист правопорядку від злочинних посягань.
Відновлення порушеного стану, який був до вчинення правопорушення.
Виховання громадян у дусі додержання ними норм існуючого законодавства.
Попередження правопорушень.
Ці функції дозволяють зайняти юридичній відповідальності чільне місце серед інших відів відповідальності, оскільки вона має більш дієвий аппарат притягнення до відповідальності.
Юридична відповідальність як юридичний обов’язок грунтується на Конституції України, на конституційних вимогах дотримання законів та правил суспільного співжиття. В статті 66 Конституції України закріплено, що кожен зобов’язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Але в літературі юридична відповідальність визначається дуже різно. Деякі криміналісти зводять відповідальність до засобів державного примусу: терпіння примусу, примусове стерпіння, позбавлення благ, реалізація правових санкцій, міра державного примусу.
Отже, відповідальність ототожнюється з карою. Але кара – не відповідальність, а відповідальність не кара. Про це чітко вказано в Кримінальному Кодексі України: стаття 2 визначає підстави кримінальної відповідальності, а стаття 50 – кари. Отже, кримінальна відповідальність – це не санкція кримінального закону, не міра державного примусу, хоча, як правило відповідальність поєднана з примусом. Аналогічно, вирішується питання і в інших видах відповідальності.
Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регламентуються законом і здійснюються на засадах законності, обгрунтованості, доцільності, невідворотності, справедливості.
Держава здійснює своє право щодо застосування заходів юридичної відповідальності у три етапи: а) заборона суспільно небезпечних вчинків і передбачення відповідних заходів у санкціях правових норм; б) індивідуалізація санкцій щодо конкретних правопорушників; в) забезпечення відшкодування правопорушниками відповідних втрат.
Для того, щоб застосувати юридичну відповідальність до правопорушника необхідно щоб відповідні органи держави мали для цього підстави.
Підставами юридичної відповідальності є склад правопорушення, деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб’єкта, його вік і наявність законодавства. Всі ці підстави взаємозв’язані