за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створенням або придбанням суб’єкта підприємницької діяльності, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше – прикривання даною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Ключовою характеристикою аналізу посягання ??? на сьогодні слід визнати підпорядкованість офіційного відображення в установчих документах і можливо, фактичне здійснення підприємницької діяльності конкретним незаконним цілям.
Але важливо відрізняти фіктивне підприємництво від шахрайства. Оскільки шахрайство і природа фіктивного підприємництва тісно пов’язані між собою, то необхідно визначити, у який спосіб реалізується злочинний намір – шляхом обману чи зловживання довірою, і чи не з цією метою створено фіктивну фірму.
У плані відповідальності за статтею 205 КК України зараеєстрований в офіційному порядку фіктивний суб’єкт підприємницької діяльності легально існує, ставиться на податковий облік, вноситься до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Отже неможливо кваліфікувати за статтею 205 дії особи, яка підробила установчі документи, документи про державну реєстрацію юридичної особи або документи податкових органів, оскільки у такому разі суб’єкта підприємницької діяльності не створено.
Придбання суб’єкта підприємницької діяльності з погляду кваліфікації за статею 205 означає набуття прав на юридичну особу в тій частині, яка дає змогу фактично керувати діяльністю даного підприємства, впливати на прийняття рішень його керівних органів. Наприклад купівля контрольного пакету акцій акціонерного товариства. Не може визнаватися придбанням суб’єкта піддприємницької діяльності одержання за плату чи з інших підстав у користування установчих документів юридичної особи, її печатки або штампа та здійснення від імені такого суб’єкта підприємницької діяльності.
Отже, розглянувши кримінальну відповідальність в фінансовій сфері, можна зробити висновок, що вона настає за правопорушення, які серед всіх інших мають найбільшу суспільну небезпеку і порушують цінності, які найбільше захищаються державою.
2.2. Адміністративна відповідальність
за правопорушення в фінансовій сфері.
Загальне поняття адміністративного правопорушення дає стаття 9 Кодексу про адміністративне правопорушення. Відповідно до даної статті, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
За вчинення адміністративного правопорушення настає адміністративна відповідальність.
“Адміністративна відповідальність – це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні вповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення”. Адміністративне право України.- Підручник.- Київ.- Юрінком Інтер. 1999 р.
Дослідження інституту адміністративної відповідальності свідчать про те, що вона настає по-перше, при порушенні не всіх, а тільки певної групи адміністративно-правових норм, і по-друге, при порушенні не тільки адміністративного права.
Це пояснюється специфічністю адміністративного права, яке регулює суспільні відносини, які виникають у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави. Внаслідок багатоманітності суспільних відносин, які виникають у даній галузі, всі норми адміністративного права утворюють кілька груп. Серед них є такі, які впливають на сферу фінансових відносин. Це такі що:
1. Закріплюють порядок утворення і правового положення суб’єктів.
2. Визначають форми і методи управлінської діяльності.
3. Регулюють управління окремими галузями, державними функціями
і територіями.
В даний час виникає питання про існування адміністративної відповідальності юридичних осіб. Проте дана проблема не набула необхідного розв’язання ні в законодавстві, ні в теорії адміністративного права. Чинне законодавство не дає узагальненого визначення суб’єкта адміністративного правопорушення і навіть не вживає такого терміну. У Кодексі про адміністративні правопорушення використовується термін “особа”, без чіткої вказівки на те, яка це особа – фізична чи юридична. За рамками Кодексу діє досить велика група норм, що встановлюють відповідальність юридичних осіб за вчинення правопорушення. І хоча такі дії не віднесені законодавством до адміністративних правопорушень, а відповідальність за них не названа адміністративною, вони мають багато їхніх ознак. Наприклад відповідальність об’єднань громадян згідно Закону України “Про об’єднання громадян (статті 28-32). Ці обставини дозволяють деяким дослідникам вважати, що в адміністративному праві України існує адміністративна відповідальність юридичних осіб.
Щодо основної маси норм адміністративного права, то порушення встановлених ними правил тягне дисциплінарну відповідальність. Більш того, у разі випадків окремі категорії фізичних осіб при вчиненні адміністративних правопорушень підляють дисциплінарній відповідальності, тоді як за загальним правилом встановлена відповідальність адміністративна.
Таким чином, не всяке порушення правил, встановлених адміністративно-правовою нормою, спричиняє адміністративну відповідальність.
Адміністративну відповідальність тягне порушення тільки тієї норми адміністративного права, що охороняється адміністративними санкціями.
До того ж, адміністративна відповідальність може наставати не тільки за порушення правил, встановлених адміністративно правовою нормою, а й за порушення норм інших галузей права. Зокрема ст. 51 КК України пердбачає можливість притягнення до адміністративної відповідальності особи, що здійснила злочин, який не має великої суспільної небезпеки.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення. Саме адміністративне правопорушення має ознаки:
1. Дія чи бездіяльність – це діяння, а не думки, бажання чи інші психічні процеси людини.
Антигромадська спрямованість.
Протиправність.
Винність.
Адміністративна караність.
В результаті піддання винного адміністративній відповідальності до нього застосовуються відповідні адміністративні стягнення. Система таких є досить широкою та функціональною.
В систему адміністративних стягнень входять:
Попередження – самостійна міра покарання за вчинення незначних адміністративних порушень.
Штраф – це грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративне правопорушення.
Оплатне вилучення – застосовується тільки щодо предметів, які стали знаряддям вчинення адміністративного порушення.
Конфіскація – примусове безоплатне вилучення предметів в користь держави.
Позбавлення спеціальних прав – обмеження правосуб’єктності громадянина в адміністративному порядку за вчинення адміністративного проступку.
Виправні роботи – стягнення майнового характеру, що триває.
Адміністративний арешт – застосовується в окремих випадках за адміністративні проступки,