Відносно юридичних осіб, згідно з нормами Цивільного кодексу України існує можливість застосування таких примусових заходів:

1. Стягнення недоїмки, штрафу, пені тощо.

2. Примус у вигляді обмежень можливості діяльності.

Цивільно-правова відповідальність використовує тільки один напрямок впливу на юридичних осіб, виключно через майно, а адміністративна відповідальність охоплює всі можливі напрямки впливу.

При вирішенні питання про притягнення до юридичної відповідальності фізичної особи вина відіграє дещо іншу роль, ніж при притягненні до відповідальності юридичної особи. Вина відокремлює правопорушення від тих видів протиправної поведінки, що є суспільно шкідливими, свідомо вольовими, порушують норми права, але не відображають негативного ставлення суб’єкта до вимог правових приписів”. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. За редакцією Копєйчікова В.В.- К. 1987.-с.202.

Важливе значення в понятті вини мають також форма і ступінь вини.

Форма вини – це окреслені в законодавстві поєднання певних ознак свідомості та волі особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Чинне законодавство виділяють дві форми вини – умисел і необережність. Умисел може бути прямим і непрямим (побічним), а необережність проявляється у вигляді самовпевненості або недбалості.

Ступінь вини є завершенням складного поняття вини. Однією з підстав, що звільнюють фізичну особу від відповідальності, є наявність казусу, тобто випвдку, коли суспільно шкідливі наслідки настали з причин, що не залежали від волі та свідомості особи.

Основним же нормативно-правовим актом, який регулює відносини в сфері адміністративної відповідальності є Кодекс про адміністративні правопорушення, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 7 грудня 1984 року. Глава 12 спеціально присвячена адміністративним правопорушенням в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансової і підприємницької діяльності. Ця глава містить в собі такі види порушень і відповідальність за них: порушення правил торгівлі спиртними напоями (ст.156), незаконна торгівельна діяльність (ст.160-2), порушення правил про валютні операції (ст.162), порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю (ст.164).

Надзвичайно актуальною в наш час є стаття 164-1 Кодексу про адміністративні правопорушення – ухилення від подання декларації про доходи.

Неподання декларації про доходи чи прибутки містить у собі навмисне ухилення від сплати податків, тобто підприємство працює, отримує прибутки, однак декларацію не подає і податки не сплачує. Можуть бути також випадки, коли в особи не було умислу на несплату їх. У цьому разі вона може бути притягнута лише до адміністративної відповідальності за невчасне подання документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою обов’язкових платежів. Так, відповідно до ст.20 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку, котрі не подали до податкового органу декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10% суми нарахованого податку на кожний випадок порушення. Для всіх видів податків, зборів, інших обов’язкових платежів відповідними нормативними актами визначено терміни сплати їх. З моменту закінчення визначених термінів настають наслідки у вигляді ненадходження коштів до бюджетів та державних цільових фондів.

Стаття 164-2 Кодексу про адміністративні правопорушення – порушення законодавства з фінансових питань, передбачає відповідальність за приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням встановленого порядку, внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвестиції грошових коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій, перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

Стаття 164-3 передбачає відповідальність за недобросовісну конкуренцію, стаття 208 – порушення митних правил, стаття 209 – контрабанда.

Цей перелік не є вичерпним. Інші глави Кодексу також містять норми, які передбачають відповідальність за порушення в фінансовій сфері. Наприклад, стаття 98 Кодексу, яка встановлює відповідальність за марнотратне витрачання електроенергії і теплової енергії, стаття 10 – порушення правил користуванням енергією чи газом у побуті. Ці правопорушення є надзвичайно актуальними в даний час, коли в Україні спостерігається криза енергоносіїв. Вони напряму завдають шкоди фінансовому становищу України.

Прикладом нормативно-правових актів в сфері адміністративної відповідальності, які найбільш детально розкривають її зміст може служити Указ Президента України від 4 березня !((* року № 167/98 “Про заходи, щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” та тісно пов’язані Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку вилучення готівки у платників податку, який має податкову заборгованість” від 22 червня 1998 року № 940 та “Про затвердження Порядку звернення стягнень на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості Платника податків та реалізації такого майна”, які спрямовані на виконання вищезгаданого Указу Президента України. Даний Указ вказує, що вимоги органів державної податкової служби щодо майна і майнових прав, які є предметом податкової застави, мають пріоритет перед будь-якими правами щодо цього майна і майнових прав, крім випадків, коли ці права виникли і в неустановленому порядку оформлені до дня виникнення податкової застави. Указ встановлює загальні засади податкової застави, порядок її погашення та інше.

Отже, розглянувши адміністративну відповідальність можна зробити висновок, що цей вид відповідальності дещо схожий з кримінальною відповідальністю за ті ж правопорушення, але має меншу каральну силу, оскільки розглядає правопорушення з меншою суспільною небезпекою, тобто правопорушення а не злочини.

2.3. Цивільно правова відповідальність

за правопорушення в фінансовій сфері.

Бурхливий процес переходу до ринкової економіки викликав підвищений інтерес суспільства до чинного цивільного законодавства України, сучасного цивільного права і науки