цивільного права, оскільки всі суспільні відносини, пов’язані з володінням і розпорядженням майном та його використання, грунтуються на цивільно-правових засадах, регулюються саме цивільним правом. Тому проголошення свободи підприємництва, рівність всіх форм власності зумовили розвиток підприємницької діяльності, що, в свою чергу, визначило потяг до вивчення цивільного законодавства і цивільного права. Цивільне право, або “цивілістика”, визначає правові засади організації громадянського сусільства, які вироблені й вивірені багатовіковим досвідом. Ще в XVII ст. англійський філософ Джон Локк казав, що “власність – це той висхідний, початковий вимір людської свободи, з якої повинна брати початок уся система природного права”. Костицький М.В. Філософія права. Юрінком Інтер. Київ. 2000. Цивільне право якраз і захищає цю основу громадянського суспільства, яка є рушійною силою світового прогресу. Саме цивільно-правові організації суспільства, тобто цивілістика, дали життя таким поняттям, як “цивілізоване суспільство”, “цивілізація”, розв’язання проблем “цивілізованими засобами”.
Цивільне право, як система правових норм, регулює майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності та широкій свободі їх учасників у визначенні своїх прав та обов’язків. В умовах переходу до ринкової економіки додержання порядку, дисципліни, умов зобов’язань, прийнятих за договором, набуває особливої ваги.
Цінність цивільного права полягає в тому, що воно у своїх нормах містить широкий арсенал засобів впливу на поведінку громадян та організацій через їхні інтереси і за допомогою інтересів. Одним із таких засобів впливу на майнові інтереси осіб є застосування до правопорушника майнових санкцій, зокрема цивільно-правової відповідальності.
Отже, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав або в заміні невиконаного обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.
Покладення на особу нових, додаткових обов’язків, як міри відповідальності, має місце при пред’явленні до правопорушника вимог про відшкодування ним збитків або сплати неустойки. Від цивільно-правової відповідальності слід відрізняти засоби оперативного впливу. Вони не відновлюють початкового майнового стану потерпілої сторони, а спрямовані на запобігання конкретним порушенням у майбутньому, виконують забезпечувальну функцію, мають застережливий характер і можуть застосовуватись в оперативному порядку односторонньо управомоченою стороною без звернення до юрисдикційного органу. На відміну від майнової відповідальності оперативні санкції діють на правопорушника не загрозою державного примусу, а оперативним втручанням, яке хоч і зачіпає майнову сферу правопорушника, але не дає ніяких видимих компенсаційних благ його контрагентові, що вдався до операційних санкцій. Завдяки цьому оперативні санкції можуть застосовуватись незалежно чи поряд зі стягненням штрафних санкцій і збитків, чим досягається більший профілактичний ефект.
Оперативні санкції за своєю спрямованістю поділяються на два види:
Санкції, спрямовані на одностороннє притягнення правовідносин в інтересах охорони, чиї права порушено. Такі санкції можуть виражатися у вигляді односторонньої повної чи часткової відмови від виконання договору, а також у відмові від прийняття виконання та від зустрічного виконання.
Санкції, спрямовані одностороннє припинення правовідносин в інтересах сторони, чиї права порушено. Такі санкції можуть виражатися у вигляді односторонньої повної чи часткової відмови від виконання договору, а також у відмовівід прийняття виконання та від зустрічного виконання.
Цивільно-правовій відповідальності властиві особливі ознаки.
З точки зору форми ця відповідальність є юридичною, тобто являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на правопорушника безпосередньо або за допомогою арбітражного суду (суду, третейського суду). Юридична природа такої відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього заходи матеріального впливу у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу, пені тощо. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість щодо застосування передбачених договором чи законом майнових санкцій. Держава гарантує застосування їх завдяки системі спеціальних і загальних правозахисних державних органів, функцією яких є саме застосування майнових санкцій.
Щодо змісту, цивільно-правова відповідальність загалом є матеріальною і застосовується у формі певної системи майнових (економічних) санкцій, передбачених або дозволених нормами господарського законодавства. Господарюючі суб’єкти як організації можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, неодержання належних сум, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків і т ін.). Закон “Про підприємництво в Україні” закріплює принцип повної матеріальної відповідальності господарюючих суб’єктів аж до банкрутства. Стаття 24 зазначеного закону передбачає, що “підприємство несе повну відповідальність за додержання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не виконує своїх зобов’язань по розрахунках, може бути оголошено господарським судом банкрутом у порядку, встановленому Законом України “Про банкрутство”. Таким чином, найвищою економічною санкцією згідно із законодавством можна вважати процесуальне оголошення господарюючого суб’єкта-боржника банкрутом.
Але цивільна відповідальність має свою характерну особливість – вона базується на принципі диспозитивності, тобто, застосування майнових або немайнових санкцій є правом, а не обов’язком суб’єктів цивільних правовідносин. Це стосується і юридичних осіб, які самостійно вирішують питання щодо здійснення належних їм прав.
Другою ознакою є те, що цивільно-правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об’єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушника, і загалом базується на презумпції його вини.
У функціональному відношенні правова відповідальність покликана стимулювати належне виконання господарських та інших зобов’язань. Отже, її головною метою є забезпечення правопорядку в сфері економіки.
Мірою цивільно-правової відповідальності є також втрата завдатку однією стороною або повернення його у подвійному розмірі другою стороною. Завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладення договору і забезпечення його виконання. Якщо за