і закріплені в законодавстві.
Для того, щоб розглянути склад правопорушення, необхідно з’ясувати що таке саме правопорушення.
Правопорушення – це соціально-небезпечне або шкідлиіве, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта (фізичної чи юридичної особи), яке передбачене чинним законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність.
Правопорушення має свої характерні ознаки:
Суспільна небезпечність (шкідливість) – тобто заподіяння шкоди охоронюваним державою суспільним відносинам.
Протиправність діяння – тобто суперечність діяння тій чи іншій правовій нормі. Що може виражатися або в невиконанні юридичних обов’язків, або в зловживанні правом.
Деліктоздатність суб’єкта, що скоїв правопорушення. Це особа, яка може самостійно виконувати юридичні обов’язки і нести юридичну відповідальність.
Винність особи, що скоїла суспільно-небезпечне діяння. Вина – це психічне ставлення суб’єкта правопорушення до вчиненого ним діяння. Може виражатися в двох формах: умисел або необережність.
Юридична відповідальність винної особи має бути обов’язково передбачена в санкції відповідної правової норми.
Кожне правопорушення має передбачений чинним законодавством склад: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.
Об’єктом правопорушення є певні блага чи соціальні цінності, на пошкодження, позбавлення чи знищення яких спрямоване протиправне діяння. Об’єктами правопорушення можуть бути різні матеріальні і духовні цінності, які визначаються об’єктами правовоідносин. Це може бути власність, життя, здоров’я людини, державна безпека, порядок управління, честь і гідність особи тощо.
Об’єктивна сторона включає протиправне діяння, його шкідливий або небезпечний результат. До об’єктивної сторони входить необхідний причинний зв’язок між протиправним діянням і шкідливими або соціально-небезпечними наслідками. Таке діяння може бути виражене як в активних діях, так і в результаті бездіяльності, коли суб’єкт не виконує зобов’язуючих норм права. Юридична відповідальність настає лише за фізичні протиправні діяння. Не можуть бути підставою юридичної відповідальності думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні або особисті властивості.
Суб’єктом правопорушення є фізична або юридична особа, яка повністю деліктоздатна. Деліктоздатність – це здатність особи нести юридичну відповідальність. Вона дуже тісно пов’язана із віком особи. У кримінальному праві така особа повинна бути осудною і навпаки, неосудна особа не може нести юридичної відповідальності. В цивільному праві особа повинна бути дієздатною.
За різні правопорушення юридична відповідальність наступає з різного віку. Так, кримінальна відповідальність наступає з 16 років, а за особливо тяжкі злочини – з 14 років (ст.22 КК України), за адміністративні правопорушення – з 16 років, за дисциплінарні – з 16 років, а в окремих випадках – з 15 років.
Суб’єктивна сторона юридичної діяльності виражається в формах вини: намір (умисел) і необережність. Прямий намір буває тоді, коли суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання його негативних наслідків. Непрямий намір є тоді, коли суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його негативні наслідки, але байдуже ставиться до можливості їх настання.
Необережність також виступає в двох формах: протиправнаве самовпевненість – коли суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає можливість настання його негативних наслідків, проте сподівається, що вони не настануть; протиправна недбалість відбувається тоді, коли суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, але не передбачає можливості настання його негативних наслідків, хоча згідно з рівнем свого розвитку повинен це передбачити.
Всі правопорушення поділяються на дві групи: кримінальні злочини і проступки. Існує ціла наука ознак, які відрізняють злочин від проступка. Це такі, як:
За вчинення злочину настає кримінальна відповідальність. За вчинення проступка – інші види відповідальності (конституційна, адміністративні, дисциплінарна, цивільна).
Міру покарання де злочин визначає суд, а за проступки – не тільки суд, а й інші органи держави, посадові особи і громадські організації.
Як правило за злочини покарання більш суворі, ніж за проступки.
Для злочинів характерний високий ступінь суспільної небезпеки, а проступки посягають на менш на менш важливі об’єкти, заподіюють меншу шкоду суспільним відносинам.
Міри кримінального покарання встановлюються тільки законами, а міри покарання за проступки встановлюються як законами, так і підзаконними актами.
На підвищений ступінь суспільної небезпечності злочинів порівняно з проступками впливають об’єктивні і суб’єктивні чинники:
розмір заподіяної шкоди;
спосіб вчиненого діяння;
час вчинення діяння;
наслідки вчиненого діяння;
форма вини;
мотив вчиненого діяння;
мета вчиненого діяння.
За характерами видів правопорушень розрізняють і види юридичної відповідальності:
Кримінальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, яка встановлена кримінальним законодавством як негативна оцінка і кара, як особливий вид державного примусу, який має публічний характер, застосовується тільки судом від імені держави, у формі вироку до особи, яка винна у скоєні злочину.
Таким чином кримінальна відповідальність за своїм змістом є карою.Вона призначається лише судом за вчинений злочин і вона спричиняє засудженому певні страждання і обмеження в дієздатності, і тягне за собою судимість. Покарання не має на меті завдати фізичні страждання або принизити людську гідність засудженого (ст. 50 КК України).
2. Цивільно-правова відповідальність – це такий вид юридичної відповідальності, яка настає за невиконання зобов’язань передбачених в чинному законодавстві і конкретизованих угодою сторін, що не суперечить чинному законодавству.
Завданням цивільно-правової відповідальності є відновлення порушених цивільних прав суб’єктів, відновлення майнового стану, відшкодування збитків, зміцнення господарсько-договірної дисципліни.
Основними підставами цивільно-правової відповідальності є:
Наявність майнової шкоди.
Протиправність цивільно-правової діяльності або поведінки боржника.
Наявність вини боржника за вчинену шкоду.
Причинний зв’язок між протиправним діянням і шкодою.
Наявність чинного законодавства, в якому передбачено цивільно-правову відповідальність.
За невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржник зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Якщо за це встановлено неустойку (штраф або пеня), то збитки відшкодовуються в частині, не охопленій неустойкою.
Цивільно-правова відповідальність може бути: договірна і позадоговірна, дольова і солідарна, субсидіарна або додаткова, повна і обмежена.
3.Адміністративна відповідальність має на меті охорону суспільного ладу, порядку порядку управління, прав і свобод громадян, підприємств і організацій, і направлена на зміцнення