юридичним чи фізичним особам. Для більшості господарських злочинів із формальним складом заподіяння матеріальної шкоди залежить від її розміру, перетворює їх в кваліфіковані чи особливо кваліфіковані склади злочинів. При цьому розмір матеріальної шкоди, який є критерієм визначення вчиненого діяння основним чи кваліфікованим складом злочину, для різних господарських злочинів є різним.
Для деяких складів злочинів є обов’язкова адміністративна преюдиція, тобто кримінальна відповідальність, передбачена за вчинення певного діяння особою, яка раніше притягалась до адміністративної відповідальності за таке ж діяння.
Суб’єкт більшості господарських злочинів загальний – фізична особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку. Окремі діяння визнаються злочином у разі іх вчинення лише спеціальним суб’єктом – службовою особою, засновником чи власником суб’єкта підприємницької діяльності, особою відповідальною за якість продукції, що реалізується суб’єктом підприємницької діяльності, тощо. Суб’єктами деяких складів злочинів можуть бути як приватні, так і посадові особи.
Із суб’єктивної сторони більшість господарських злочинів є умисними, при цьому для деяких складів злочинів обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є мотив і мета, здебільш корисливі. Окремі з господарських злочинів характеризуються необережною виною щодо наслідків, тобто в цілому вважається необережністю, хоча психічне відношення до діяння при їх вчиненні може бути і умисним.
Важливим є питання караності господарських злочинів. Визначення караності як ознаки злочину безпосередньо залежить від визначення самого поняття злочину, а саме – теоретичного та законодавчого.
Одні вчені наполягають на тому, що караність є обов’язковою ознакою будь-якого злочину і означає не сам факт застосування покарання в кожному окремому випадку, а як загрозу застосування покарання. Інша група вчених вважає, що караність взагалі не є ознакою злочину. Ще одна, третя група вчених, взагалі не розглядає караність в якості самостійної ознаки злочину, надаючи їй роль складової частини кримінальної протиправності, тобто другої ознаки поняття злочину.
Отже, під караністю, як ознакою злочину, розуміють загрозу можливого або вірогідного застосування покарання, що міститься в санкції кримінально-правової норми. Кримінально-правова норма визначає склад конкретного злочину і відповідний вид та межі покарання, які можливо будуть застосовані до особи, що вчинила дане злочинне діяння. Таким чином, караність діяння не означає, що особі, яка його вчинила неодмінно буде призначене саме таке покарання, яке передбачене в санкції, оскільки при призначенні покарання судом враховуються різноманітні обставини діяння та особи, яка вчинила злочин. В силу цих обставин особі, яка скоїла злочин, може бути призначене інше покарання, більш м’яке, чи застосовується умовне засудження, відстрочка його виконання або взагалі особа може бути звільнена від кримінальноїї відповідальності.
Згідно статті 51 Кримінального Кодексу України пердбачаються лише такі види кримінальних покарань до осіб, визнаних винними у вчинені злочину:
Штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадку і межах, встановлених в Особливій частині КК України.
Позбавлення військовогоЮ спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Громадські роботи – полягають у виконанні засудженим, у вільний від роботи час, безоплатних суспільно-корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Виправні роботи – встановлюються на строк від 6 місяців до 2 років і відбуваються за місцем роботи засудженого з вирахуванням в дохід держави від 10 до 20 відсотків заробітної плати.
Службові обмеження для військовослужбовців – застосування до засуджених військовослужбовців крім військовослужбовців строкової служби, на строк від 6 місяців до 2 років. В цей час засуджений не може бути підвищений у посаді, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Конфіскація майна – це покарання полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Арешт – це такий вид покарання, який полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від 1 до 6 місяців.
Обмеження волі – цей вид покарання полягає в триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці.
Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців – призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від 6 місяців до 2 років.
Позбавлення волі на певний строк полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк у кримінально-виконавчі установи (від 1 до 15 років).
Довічне позбавлення волі – встановлюється за вчинення особливо-тяжких злочинів і застосовується у випадках, спеціально передбачених КК України.
Для більш глибшого розуміння аспектів кримінальної відповідальності в фінансовій сфері необхідна конкретизація деяких найбільш суспільно-небезпечних господарських злочинів. Одним з таких є злочин, передбачений статтею 199 Кримінального Кодексу України, яка встановлює кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.
Проблема фальшивомонетництва сягає сивої давнини, бо існує стільки ж, скільки й самі гроші. В одному з скарбів було знайдено середньоазіатські монети Х століття, на яких викарбувано: “Перед тобою дирхеми”, тобто срібні монети, тоді як насправді вони були мідні, з ледве помітними слідами сріблення.
У період середньовіччя особливо широко практикувалося псування монет.
За останні роки постійно зростає кількість країн, валюта яких підробляється, і кількість держав, в яких виявлено фальшиві гроші. Так за даними Інтерполу у 1981 р. було виявлено підробку грошових знаків 31 країни, а сьогодні підроблені гроші виявлені більше ніж у 100 країнах. Найбільша кількість підробок виготовлені у Польщі, Італії, Туреччині, Чехії, Голландії, Угорщині, Росії, Ізраїлі, Лівані і Сірії.
В