сплати обов’язкових платежів і несвоєчасну їх оплату за відсутності умислу щодо їх несплати. Особа, яка не мала наміру ухилятися від сплати обов’язкових платежів, але не сплатила їх з інших причин, може бути притягнута лише до встановленої законом адміністративної відповідальності за порушення пов’язане з обчисленням і сплатою цих платежів.
Заниження об’єкта оподаткування – це декларування суми прибутку меншої, за отриману в дійсності. Знову ж, немає різниці, яким чином був занижений прибуток: чи продавався товар одночасно за безготівковим і готівковим розрахунками, а відображалися лише безготівкові суми; чи безпідставне завищення собівартості товару, тощо.
Приховування об’єкту оподаткування обов’язково поєднується з посадовим підлогом в тому разі, коли службова особа в офіційні документи державного обліку вносить завідомо неправдиві відомості і подає їх до державної податкової адміністрації.
“Вивчення 108 порушених у різних регіонах країни кримінальних справ, а також матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ за ухилення від сплати податків свідчить, що способи вчинення злочинів у сфері оподаткування дуже різноманітні. Складність систематизації таких злочинів полягажє в їх динамічності і негайному пристосуванні осіб, що їх скоюють, до умов, у яких вони діють. Але наявність у них спільних ознак і особливостей дає можливість об’єднати ці способи в певні групи:
за видами їх скоєння (неподання, несвоєчасне подання податкових декларацій та розрахунків, приховування об’єктів оподаткування та заниження розміру прибутку);
за умовами функціонування, підприємства (наявність пільг, звільнення від оплати податків на певний час, часткове звільнення від оподаткування);
за особливостями проведення окремих господарських операцій (безготівковий розрахунок готівкою, повернення боргу, взаємний залік при розрахунках);
за характером взаємовідносин між об’єктами господарювання (укладення угод про здачу об’єктів оподаткування в оренду, виконання бартерних операцій тощо);
за напрямами діяльності суб’єктів (строахування, торгівля, надання послуг, виконання робіт і т.п.).
Деякі із способів вчинення злочинів за своїми ознаками можна віднести до тієї чи іншої з названих груп, тому така класифікація є умовною”. Маляренко В.Т. Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах.
Поряд з ухиленням від сплати податків не менш важливим є виявлення та викриття злочинів пов’язаних з приховуванням валютної виручки. Це питання регулюється статтею 208 КК України – незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків.
Валютна монополія, будучи складовою частиною кредитно-фінансової системи держави, забезпечує сталість української грошової одиниці – гривні відносно іноземної валюти. Здійснення державою її валютної монополії функціонування системи обліку валютних цінностей і контролю за ними забезпечується шляхом додержання встановлених правил укладення угод з такими цінностями.
З метою вивчення питань застосування законодавства про порушення правил про валютні операції Верховний Суд України узагальнив судову практику у справах цієї категорії. Статистичні дані свідчать про тенденцію до зростання судимості за злочини даної категорії взагалі, й за вчинені за обтяжуючими обставинами зокрема.
Основними нормативними актами, які регулюють здійснення валютних операцій на території України є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року, а також прийняті Національним Банком України правила: “Про порядок відкриття рахунків підприємцями України в зарубіжних банках” від 26 червня 1993 року та “Про здійснення операцій з іноземною валютою на території України” від 14 березня 993 року.
Згідно з статею 1 вищезгаданого Декрету Кабінету Міністрів України до валютних цінностей відноситься валюта України: платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах; монетарні метали – золотой метали ірідієво-платинової групи в будь-якому вигляді і стані, за винятком ювелірних промислових та побутових виробів з цих металів і брухту цих металів. Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 18 квітня 997 року №5 “Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції” звернув увагу на те, що цей перелік є вичерпним і поширюваному тлумаченню не нпідлягає.
Об’єктивною стороною злочину є незаконне відкриття і використання за межами України валютних рахунків як піддприємствами, установами, організаціями, так і приватними особами, або приховування виручки. Приховування валютної виручки може мати місце як самостійно, при наявності валютного рахунку, відкритого з дозволу Національного Банку України, коли частина валютної виручки не відображається в бухгалтерських документах, які подають до банківських установ, так і в сукупності з відкриттям або використанням за межами України валютних рахунків без дозволу Національного Банку України.
Наступним злочином з розділу VII Кримінального Кодексу України є злочин, передбачений статтею 209 – легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.
Під легалізацією (відмиванням) законодавець розуміє вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької діяльності або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.
В даний момент в Україні узвичаїлася практика вкладення коштів, одержаних злочинним шляхом у підприємства, банки, інші структури. Ситуація ускладнюється й тим, що рівень тіньового сектору економіки за своїм обсягом зрівнявся вже з легальним.
Легалізація грошових коштів або майна, отриманого злочинним шляхом, є необхідною умовою функціонування організованої злочинності у сфері економіки. Проведення таких операцій дозволяє злочинцям замаскувати надприбутки від злочинної діяльності або надати їм законного статусу.
Більшість прибутків отриманих незаконним шляхом, легалізуються у формі інвестицій у найбільш прибуткові галузі економіки, а також шляхом придбання пакетів акцій підприємств сфери послуг і відпочинку, вкладаються в нерухомість, у