Злочинці використовують також прогалини в чинному законодавстві. Внаслідок виникає розгалужена мережа кримінальних комерційних структур, які зорієнтовані на отримання та легалізацію незаконніих прибутків. Основою цього злочинного механізму є так звані “конвертаційні центри”, до складу яких вхїодить безліч фірм – “одноденок”, створених виключно для протиправної діяльності.

Лише у 1999 році працівники податкової міліції викрили 45 “конвертаційних центри”, які займалися злочинною діяльністю, внаслідок якої за оцінками фахівців, окремі державні та комерційні структури перерахували близько 25 млрд.гривень на рахунки фіктивних фірм. За цими фактами порушено 400 кримінальних справ” Вознюк О. Кривого дерева не випрямити?! Урядовий кур’єр. 2000 р. 29 лютого. №38.

Умовами розвитку “конвертаційних центрів” є:

1. Велика кількість потенційних клієнтів.

2. Велика кількість необхідних “інструментів” для проведення таких операцій.

3. Об’єктивні труднощі контролюючих органів, щодо несвоєчасного виявлення та відстеження сумнівних операцій.

На Україні на першому місці стоять проблеми законодавчого забезпечення ефективності боротьби із зазначеними явищами, зокрема розслідування діяльності фірм легалізації незаконних прибутків. Виникають також проблеми, пов’язані з отриманням відомостей, які становлять банківську чи комерційну таємницю, накладення арешту на рахунки фіктивних підприємницьких структур.

Ще одним злочином, тісно пов’язаним з попереднім є порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст.202 КК України).

Наявність у Кримінальному Кодексі України даної статті обумовлено діючою в Україні системою оподаткування, а саме неможливістю відповідно до податкового законодавства сплачувати податки з діяльності, яка є незаконною. На відміну від цього, у законодавстві деяких держав, наприклад США, оподаткуванню підлягають будь-які прибутки, у тому числі й одержані незаконним шляхом.

Незаконна діяльність, від здійснення якої може бути отриманий прибуток, поділяється на два види:

а) корислива, яка є злочинною і забороненою кримінальним законом;

б) діяльність, яка є по суті, не заборонена законодавством, однак не зареєстрована у встановленому порядку або здійснюється без отримання спеціального дозволу – ліцензії, коли це необхідно.

За таких умов зайняття господарською діяльністю, як правило, пов’язане з отриманням неконтрольованого державою доходу, з якого не сплачуються податки й неподаткові платежі, що завдає шкоди податковим відносинам.

Суспільна небезпека діяння передбаченою у статті 202 Кримінального Кодексу є склад злочину і характеризується наявністю ??? таких ознак:

а) здійснення господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, у тому числі й банківською діяльністю;

б) ухилення від державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності або здійснення господарської діяльності без одержання ліцензії чи з порушенням умов ліцензування.

Поняття господарської діяльності наводиться у статті 1 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності, відповідно до якого це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних і фізичних осіб, пов’язана з виробництвом продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. У цьому ж Законі міститься вичерпний перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню. Законодавче визначення банківської діяльності наводиться в Законі України “Про банки і банківську діяльність”, який банківську діяльність тлумачить як залучення у вклади грошових коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Зайняття господарською та банківською діяльністю може утворювати ознаку об’єктивної сторони злочину, передбаченого статею 202 КК України з ухиленням від державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, або без одержання ліцензії чи з порушенням умов ліцензування.

Необхідною ознакою кримінально караного порушення порядку зайняття господарською діяльністю відповідно до статті 202 КК України є отримання доходу у великому розмірі. Отримання доходу у великих розмірах має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Під отриманням доходів у великому розмірі слід розуміти всю суму надходжень, отриманих у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах без врахування витрат, пов’язаних зі здійсненням господарської чи банківської діяльності.

Стаття 205 Кримінального Кодексу України встановлює відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Вважається, що суспільна небезпека цього злочину полягає у заподіянні майнової шкоди юридичним і фізичним особам, державі, розширення масштабу недобросовісної конкуренції, незаконної конвертації безготівкових коштів у готівку, сприяння легаліхації коштів у готівку, сприяння легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, приховування фактів зайняття забороненими видами підприємництва, створення передумов для ухилення від оподаткування, для досягнення інших протиправних, у тому числі злочинних цілей. Фіктивне підприємництво викликає у законослухняних громадян і організацій, а також у держави побоювання щодо вступу у правові відносини з будь-якими комерційними структурами і тим сами порушує стабільність господарського обігу, дискредитує підприємницьку діяльність.

Так, у 1997 році податковим органам вдалося виявити 1650 фірм “з ознаками фіктивності”, у 1998 році – 2680, у 1999 – 4169. За підрахунками державної податкової адміністрації, у 999 році від незаконної діяльності виявлених фіктивних структур держава не отримала тільки ПДВ на суму 3,9 млрд.гривень (Вісник податкової служби України.- 2000.- №33.-с.18). За 9 місяців 200 року виявлено майже 4 тисячі фіктивних підприємств, загальний обсяг коштів проведених через їх рахунки з метою ухилення від оподаткування, становив понад 20 млрд.гривень. (Вісник податкової служби України.- 2001.-№41.-с.19).

Об’єктивна сторона злочину може виражатися в одній з двох дій: 1) створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми – суб’єкта підприємницької діяльності, 2) придбання такої особи.

Кримінальний Кодекс України встановлює відповідальність