екологічного правопорушення, проте ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вказує, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природного заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.11 [31] Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"// Правова база з питань екології та охорони природного середовищ, АТІКА, – Київ,2001 [31]
Об'єктом екологічного правопорушення виступають суспільні відносини в сфері раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища.
В юридичній літературі існують різноманітні точки зору з даного приводу. Так, в якості об'єкта екологічних правопорушень розглядаються відносини власності, матеріалізовані в природних багатствах; порядок використання природних багатств в господарській діяльності або суспільні відносини по їх використанню; самі природні багатства та ін.
Перша точка зору дозволяє розкрити специфіку даних правопорушень з екологічних позицій, оскільки замикає їх в рамки чисто економічних категорій. Крім того, у власності можуть знаходитись тільки ті об'єкти природи, які володіють певною матеріальною формою і знаходяться під владою людей. Проте, правовій охороні підлягають не тільки елементи природного середовища, що знаходяться у власності держави, але й елементи, які не можуть знаходитися ні в чиїй власності взагалі. Наприклад, атмосферне повітря. Те ж можна сказати і про другу точку зору. Що стосується третьої позиції, то взагалі тут змішуються такі поняття як об'єкт правопорушення і предмет.11 [9] Ерофеев Б. В. Экологическое правово (учебник для вузов). -М., Новый юрист,1998. С.14 [6]
Об'єктом екологічного правопорушення, виходячи із характеристики екологічного законодавства є суспільні відносини по раціональному використанні, збереженні корисного для людини зовнішнього середовища і забезпеченню екологічної безпеки суспільства. Ця точка зору є недостатньою з кількох причин. По-перше, раціональне використання природних багатств передбачає їх почергове підпорядкування господарським інтересам, при цьому охорона життя і здоров'я людей практично переноситься на другий план. По-друге, із даного погляду можна зробити висновок, що правом не регулюються відносини з приводу використання не корисного навколишнього середовища, а вже ціль її збереження зовсім не входить у завдання законодавства. Тому більш правильно було б визначити об'єкт екологічного правопорушення як суспільні відносини з приводу забезпечення умов для оптимальної життєдіяльності людини і суспільства у взаємозв'язку з середовищем існування.
Велике теоретичне і практичне значення має класифікація об'єктів екологічних правопорушень. Саме класифікація дозволяє чіткіше визначити об'єкт кожного діяння, його місце в загальній системі відносин, що охороняються екологічними санкціями, його цінність. Вона дозволяє структурувати весь масив суспільних відносин, що охороняються в адміністративному порядку , правильно кваліфікувати протиправні діяння, а також обрати оптимальний захід впливу на правопорушення. Залежно від степені узагальнення, рівня абстрагування розрізняють загальний , родовий, видовий і безпосередній об'єкти екологічних правопорушень.
У першому випадку, цілком абстрагуючись від будь-яких конкретних ознак екологічних відносин, використовують тільки ті, котрі єдині для об'єктів усіх екологічних правопорушень. Рівень узагальнення знижується при виділенні родових, ще більше - при виділенні видових об'єктів і стає мінімальним, коли мова йде про безпосередні об'єкти.
Найбільш загальним об'єктом усіх видів екологічних правопорушень є встановлений нормами екологічного права екологічний правопорядок. Його основою є суспільні правовідносини щодо охорони, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки довкілля.
Об'єктом посягання екологічних проступків при створенні суспільно небезпечної обстановки є екологічна безпека. Створення суспільно небезпечної обстановки, з одного боку, призводить до зміни цих суспільних відносин, а з іншого, - ставить порушення обличчям до природних сил, які можуть завдати шкоди. Наприклад, порушник не виконав вимог пожежної безпеки, залишивши в лісі незагашене багаття, тим самим створивши небезпечну пожежну обстановку. Якщо сталася пожежа і постраждав ліс, люди, то це вже не самі суспільні відносини, а їх наслідки. Порушник створив небезпечну пожежну обстановку в лісі, а далі все залежить від проявів природних закономірностей.
Небезпечна екологічна обстановка, що є проявом реальної дійсності, руйнує екологічну безпеку. А "екологічна безпека — це такий стан навколишнього природного середовища при якому забезпечується попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для здоров'я людей.11 [1] Андрейцев В. І. Екологічне право: Курс лекцій: Навчальний посібник . - К.. Вентурі 1996 - С. 88 [1]
Слід зазначити, що стан екологічної безпеки може бути зруйнований і стихійними проявами природних сил, наприклад, при виверженні вулкану, при землетрусах, повенях. У таких випадках діють ті самі сили, що і в умовах екологічно небезпечної обстановки, створеної людиною. Різниця полягає в тому, що людина активізувала ці сили, а потім випустила їх з-під свого контролю. 11 [10] Куян І. Проблеми кваліфікації екологічних правопорушень // Право України. - 1999, с.72 [10]
Отже, як бачимо в таких випадках основним об'єктом екологічного правопорушення є екологічна безпека, а здоров'я людини, навколишнє середовище будуть виступати вже додатковим об'єктом.
Широке розуміння об'єкта екологічних правопорушень розвинуто П. С. Дагелем і Т. А. Бушуєвой. Вони вважають, родовий об'єкт правопорушення в області природокористування - це нормальні відносини між людьми з приводу навколишнього середовища як основи існування і життєдіяльності людського суспільства. Вказані суспільні відносини передбачають функціонування системи "людина - довкілля", включаючи як користування природними ресурсами, так і цілеспрямований вплив людини на природу