Головним елементом, який характеризує психічне і вольове ставлення правопорушника до своїх дій, також до наслідків правопорушення є вина, що виражається в двох формах - умислу і необережності.11 [20] Шемшученко Ю. С. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды. - К., Наукова думка, 1978.

[20]

Екологічне правопорушення слід розглядати як таке, що здійснене умисно, якщо правопорушник при здійсненні його розумів протиправний характер своїх дій (бездіяльності) і передбачав або міг передбачити настання шкідливих наслідків. Екологічне правопорушення вважається здійснене по необережності, якщо правопорушник легковажно розраховував попередити настання шкідливих своїх дій, хоч і повинен був попередити їх протиправні результати. Ця форма вини конфігурує при здійсненні проступків в сфері охорони довкілля.

Встановлення умислу - досить важлива і необхідна вимога. Аналіз причини, проте, свідчить, що цьому питанню не надається важливого значення, внаслідок чого невинність являється майже основним мотивом відміни постанов відповідних органів про накладення штрафів за порушення природоохоронного законодавства.

Теорії права відомі два види наміру: по-перше прямий (dolus direktus), - коли особа усвідомлює протиправність і небезпеку свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків; по-друге, непрямий - коли особа усвідомлює протиправність і небезпеку свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.

Щодо цього необхідно підкреслити, що багато складів екологічних проступків є формальними і не містять такої ознаки як настання шкідливих наслідків або заподіяння правопорушником збитку.

Екологічне правопорушення визнається вчиненим з необережності, Коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Необережність може виступати як необачність, самовпевненість, недбалість, нерозважливість, необдуманість тощо.

Поняття необережності пов'язується законодавчим і психологічним ставленням до шкідливих наслідків. Придатне для матеріальних складів проступків таке визначення необережності не цілком підходить для формальних складів.

Якщо при виконанні формальних складів намір характеризується як умисність дії, то необережність можна розуміти як відсутність належної обачності, недбалість.

Необережне вчинення проступку може мати безпосереднє значення для кваліфікації правопорушення саме як адміністративного. Так, адміністративна відповідальність за ст. 10 КпАП (потрави посівів) настає лише при необережній формі провини (хоча стаття такої ознаки складу не містить), тому що при навмисній формі провини настає кримінальна відповідальність за ст.159ККУ.

З урахуванням викладеного, зупинимося на аналізі суб'єктивної сторони правопорушення що передбачає відповідальність за порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (ст.83 КпАП). Зосередимо увагу: на порушення правил застосування пестицидів та агрохімікатів.

Отже, форма вини визначається ставленням правопорушника до діяння та його наслідків. Якщо форма вини, на мою думку, має визначатися по характеру ставлення особи до створення цієї небезпечної обстановки. Вина правопорушника полягає в тому, що він створив умови для прояву сил, що можуть завдати шкоди. При цьому важливо точно розмежувати форми вини стосовно створення екологічно небезпечної обстановки. Умисел у створенні такої обстановки та умисел у заподіянні шкоди навколишньому середовищі, здоров'ю людини - поняття різні. При умисному порушенні правил екологічної безпеки ставлення порушника до заподіяння шкоди небезпечної обстановки. Умисно порушуючи правила екологічної безпеки, особа розуміє або має розуміти, що своїми діями може зашкодити зовнішньому середовищу, здоров'ю людей.

В науковій літературі існує думка, що врахування форми вини по ставленню особи до створення небезпечної обстановки сприятиме надмірній криміналізації діянь, пов'язаних із порушенням правил та інших норм. 11 [12] Кузнецова Н. Ф. О квалификации вины / Советская юстиция. - К., 1980. - №23. – С.262 [12]

Суб'єктами екологічного правопорушення можуть бути громадяни України і посадові особи. В особливу групу суб'єктів екологічних проступків можна виділити іноземних осіб і осіб без громадянства, що проживають, чи тимчасово перебувають на території України.22 [7] Дмитренко І.А. Екологічне право України.– К., Юрінком Інтер, 2001.,– С.89

Громадяни України - це найбільш чисельна група суб'єктів правопорушень в області охорони довкілля. За загальним правилом до них ( як і до всіх інших фізичних осіб) можуть застосовуватися міри адміністративної відповідальності при досягненні ними повноліття і за умови осудності (ст 20 КпАП).

Усі ознаки складу, що характеризують індивідуального суб'єкта можна поділити на дві групи загальні та спеціальні (аналогічно цьому суб'єктів прийнято поділяти на загальні і спеціальні). Загальними вважають такі, які повинні мати будь-яка особа, що піддається адміністративному стягненню, до таких ознак відносять в першу чергу вік і осудність. Спеціальними визнаються ті, які вказують на особливості правового становища суб'єктів, вони містяться в особливій частині Кодексу про адміністративні правопорушення.11 [2] Адміністративне право України \ за ред.В. Л. Колпакова. - К. Інтер, 1999.

[2] Спеціальні ознаки використовуються тому, що правове положення суб'єктів не однакове, вони різняться за видами трудової діяльності, займаними посадами. Посадовим обов'язком службовця може бути забезпечення дотримання визначених загальнообов'язкових