До таких адміністративних правопорушень відносять порушення правил щодо промислових та побутових відходів (ст. 82), порушення правил щодо пестецидів, агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (ст. 83), невиконання вимог і норм щодо роботи з мікроорганізмами та продуктами біотехнологій (ст. 90і), невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 91 ) та ін.

У десяту групу екологічних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, можна виокремити адміністративні правопорушення в галузі охорони праці та здоров'я населення.

До них відносять порушення вимог законодавства про працю та охорону праці (ст. 41), порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних норм і правил (ст.42), вимог виробництва, заготівлі, реалізації сільськогосподарської продукції, що містить хімічні речовини понад гранично допустимі концентрації (ст. 42), заготівлі, переробки або збуту радіоактивно забруднених продуктів (ст. 42), порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіаційного забруднення (ст.461). порушення норм і правил з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання (ст. 95), невиконання вимог органів нагляду за охороною праці (ст. 188 ), органів державної інспекції праці (ст. 1886)та ін.

Розділ IV. Злочини проти довкілля

4.1 Кримінально – правова характеристика злочинів проти довкілля.

Відповідно до Конституції України і зокрема до ст.50 і ст.16, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля пов'язане з обов'язком держави по забезпеченню екологічної безпеки і підтриманню екологічної рівноваги на території України. «Екологічна безпека є такий стан довкілля, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей».

Екологічна безпека гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

В арсеналі заходів забезпечення екологічної безпеки знаходиться й інститут правової відповідальності, включаючи кримінальну. До недавнього часу Кримінальний кодекс України 1960 року не мав окремого розділу про відповідальність за злочинні посягання на суспільні відносини безпечного і раціонального викори-стання природних ресурсів в Україні. Не було навіть ста-тей про відповідальність за псування головного природ-ного ресурсу - землі. Не було задовільного визначення поняття екологічних злочинів і задовільної системи еко-логічних злочинів.11 [14] Кримінальне право.(Особлива частина): Підручник.- К., 1998.-С. 370-373.

[14]

У чинному Кримінальному кодексі України ці недоліки виправлені. До кодексу включено окремий розділ VIII -«Злочини проти довкілля», у якому є нові норми про відповідальність за забруднення або псування земель (ст. 239 КК), за знищення або пошкодження лісових ма-сивів (ст. 245 КК), за безгосподарське використання зе-мель (ст. 254 КК).

Належне використання всіх кримінально-правових за-собів охорони природного середовища буде сприяти безпечному і раціональному використанню природних ре-сурсів України.

Питання про родовий об’єкт злочинів проти дозвілля у доктрині кримінального права ще не знайшли однозначного визначення. Родовим об’єктом цих злочинів є суб’єкт суспільних відносин населення України.

Належне цьому суб'єкту благо - природна можливість існування, предмети, залучені в сферу суспільних відносин, - земля, її надра, вода, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ.

Предметом екологічних злочинів є компоненти природного середовища - земля, її надра, вода, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ. У їх створення не вкладено людську працю, і вони не набули якості майна. Це можуть бути такі компоненти, які хоч і акумулюють певну кількість людської праці (наприклад, ліс, що виріс із лісопосадок під час лісовідновлювальних робіт, вирощені і випущені в природні водойми мальки цінних порід риб), але їх розвиток відбувається в природніх умовах. Вони не вичленені з природнього середовища людською працею і цим відрізняються від предмета злочинів проти власності.

Об'єктивна сторона більшості екологічних злочинів характеризується дією, (ст.. 239, 242, 235, 239 1) а злочину, передбаченого ст. 237 КК, - бездіяльністю.

Більшість злочинів проти довкілля належить до злочинів з матеріальним складом (статті 236, 237, 239, 254, та ін.), деякі належать до злочинів з формальним складом і є закінченими в момент вчинення самого діяння (ч. 1 ст. 253, ст. 240, ст. 248, ст. 250).

Об'єктивна сторона більшості екологічних злочинів характеризується умислом або необережністю.

Субєктами екологічних злочинів можуть бути особи, яким виповнилося на момент вчинення злочину 16 років. Субєктом злочину передбаченого ч. 2 ст. 244 ККУ може бути тільки іноземна особа.

Субєктами злочинів передбачених статтями 236, 237, 238, 243 можуть бути тільки службові особи.

Злочини проти довкілля – це суспільно небезпечні винні кримінально карані діяння, що посягають на таку соціальну цінність, як оточуюче людину природне середовище.

Розглянемо конкретні склади злочинів проти довкілля детальніше.

Злочини проти екологічної безпеки

Порушення правил екологічної безпеки. (ст. 236) Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в порушенні (дії або бездіяльності) порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів. Правила проведення такої експертизи встановлені в постанові Кабінету Мі-ністрів України від 27 липня 1995 р.

Ознакою об'єктивної сторони злочину є наявність наслідків — загибелі людей, екологічного забруднення значних територій або ін-ших тяжких наслідків.

Загибель людей — це смерть хоча б однієї людини. Екологічне забруднення значних територій може бути пов'язане із забрудненням землі, водних ресурсів, атмосферного повітря або продуктів харчування в цьому регіоні, радіоактивними, хімічними та іншими речовинами, що створюють реальну загрозу життю і здо-ров'ю людей.11 [13] Кримінальне право України (особл. частина) За ред. Бажанова М.І. – К.-Х., Юрінком Інтер-Право, 2001. С.215 [13]

Інші тяжкі наслідки — це заподіяння шкоди здоров'ю людей або інший збиток, наприклад, зруйнування або пошкодження