Особливості захисту неповнолітніх на досудовому слідстві і в суді першої інстанції

Вступ

Розділ 1. Неповнолітній як учасник кримінального судочинства.

Розділ 2. Особливості захисту неповнолітніх на досудовому слідстві.

Розділ 3. Специфіка захисту неповнолітніх у суді першої інстанції.

Розділ 4. З'ясування причин і умов, що сприяли вчиненню злочину

неповнолітнім - в стадії досудового слідства і судового розгляду.

Розділ 5. Захисна промова у справах неповнолітніх.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сучасному етапі становлення демократичного правосуддя в Україні особливого значення набувають питання ефективної реалізації громадянами їхнього права на захист, що гарантоване як Крнституцією України, так і іншими нормативно-правовими актами.

З метою забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, у державі ефективно діє адвокатура.

Українська держава постійно вживає заходів для дальшого зміцнення законності, забезпечення правопорядку в країні. За останні роки значно розширено права громадян, і особливо неповнолітніх, у кримінальному процесі. На сьогоднішній день адвокати обов'язково беруть участь у кримінальних справах щодо неповнолітніх із стадії досудового слідства з появою особи підозрюваного. Незалежно від обставин справи і тяжкості вчиненого злочину, адвокат не вправі відмовитись від захисту неповнолітнього обвинуваченого, а повинен використати всі передбачені нормами права і засоби для забезпечення його прав і законних інтересів. Завдяки цьому особливого значення і важливості , а також специфічності набуває роль захисту неповнолітніх на досудовому слідстві та в суді першої інстанції як однієї з необхідних умов здійснення правосуддя.

Неповнолітній підозрюваний, обвинувачений, підсудний є особливим учасником кримінального процесу, і робота з ним потребує особливої специфіки та великих знань. Тому, беручи участь у справі як захисник неповнолітнього, адвокат повинен використати всі передбачені законом засоби і способи захисту для того, щоб надати підзахисному необхідну допомогу, з'ясувати всі обставини, що пом'якшують відповідальність підзахисного чи виправдовують його. Завдання захисника - докласти всіх зусиль, щоб жоден невинний не був покараний, притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений.

У своїй роботі висвітлимо особливості захисту неповнолітніх на досудовому слідстві і в суді першої інстанції. А саме, детально зупинимось на питаннях соціально-психологічної характеристики та вікових особливостях, що притаманні неповнолітньому як учаснику кримінального процесу. Також висвітлимо специфіку та особливості захисту неповнолітніх на судовому слідстві та в суді першої інстанції. Крім того, значну увагу приділимо питанню з'ясування причин та умов, що сприяли вчиненню злочину неповнолітнім - в стадії досудового слідства та в суді першої інстанції, на захисній промові в справах неповнолітніх.

Розділ 1. Неповнолітній як учасник кримінального судочинства.

Провадження досудового слідства, судовий розгляд справ про злочини неповнолітніх, як і здійснення захисту в цих справах, мають свою специфіку. Якщо говорити коротко, головна особливість полягає в тому, що суб'єктом злочину в справах неповнолітніх є особа, яка належним чином не може самостійно здійснити своє право на захист.

Злочинність неповнолітніх обумовлена взаємним впливом негативних факторів зовнішнього середовища і особистості самого неповнолітнього. Найчастіше злочини скоюють так звані "важкі підлітки". Як показує вивчення правопорушень неповнолітніх, підліток найчастіше може скоїти злочин під безпосереднім впливом ровесників чи дорослих осіб. У преважній більшості випадків до числа підлітків-правопорушників попадають ті, які не знайшли себе в шкільному чи трудовому колективі; не дбали про навчання чи працю, порушували дисципліну.

Антисоціальна поведінка неповнолітнього, взаємозумовлена впливом факторів, у першу чергу, зовнішнього соціального середовища, а також індивідуальними особливостями особи підлітка, які обумовлюють його індивідуальну реакцію на різні життєві ситуації.

Підлітковий вік (11-15 років) є перехідним, головним чином у біологічному значенні. В соціальному плані підліткова фаза - продовження первинної соціалізації. Як правило, всі підлітки цього віку - школярі, їх соціальний статус мало чим відрізняється від дитячого. Психологічно цей вік дуже нестабільний, звідси типові вікові конфлікти.

Юнацький вік (16-17 років) в біологічному плані - період завершення фізичного дозрівання. Юність - завершальний етап первинної соціалізації. Перед молодими людьми стоїть завдання соціального ї особистісного самовизначення.

Процес засвоєння моральних і правових норм поведінки закінчується в підлітковому віці до 14-15 років. Ця обставина враховується законодавцем, який встановив кримінальну відповідальність з 16, а за деякі злочини і з 14 років.

Кризисність підліткового віку з більш чи менш вираженою тенденцією до криміналізації проявляється і в тому, що у підлітка суттєво перебудовуються відносини з ровесниками.

Необхідність спілкування і самоутвердження підлітка повинна бути реалізована в сприятливих умовах, на основі соціально-значимої корисної діяльності. Якщо з будь-яких причин цього не відбувається і самоствердження відбувається в неформальних підліткових формуваннях, вуличних компаніях у формі асоціальних проявів, воно може стати небезпечним криміналізуючим фактором.

Під час аналізу злочинної поведінки неповнолітніх виділяють 4 типи порушників, для яких суспільно-небезпечне діяння є:

1) випадковим, суперечить загальній направленості особистості;

2) можливим із врахуванням загальної нестабільності особистості, але ситуаційним з точки зору причини і ситуації;

3) результатом загальної негативної направленості особистості, що обумовлює вибір середовища і безпосереднього варіанта дій при наявності підбурювання, прикладу злочинної поведінки;

4) результатом злочинної спрямованості особистості, включаючи активний пошук, організацію приводу і ситуації для злочинних діянь, відповідно відносно стійкої системи антисоціальних оцінок і відносин. ??????????? ?. ?. ? ??????? ? ????????? ?????????????????? ????????????????. ?????????

???????? ??????????. –???????, 1971. – ?.31-32

До числа характерних особистісних особливостей неповнолітніх, які скоюють злочини, відносять суттєві деформації їх моральних і