Заперечення проти позову.

Загальна характеристика заперечень відповідача.

Реалізація в цивільно-процесуальному праві України принципів змагальності і процесуальної рівності сторін полягає в закріпленні ним системи процесуальних засобів, які забезпечують не тільки позивачу, а й відповідачу в справі активно і ефективно захищати свої інтереси проти пред'явленого до ньо-го позову. Вони складаються з процесуальних прав і обов'язків відповідача, процесуальних дій по їх реалізації і процесуальних форм їх виразу, і можуть бути поділені на загальні і спеціальні. До загальних відносяться процесуальні засоби, якими можуть скористатися позивач й інші особи, які беруть участь у справі (ст. 99 ЦПК). Спеціальні засоби можуть бути використані тільки відпо-відачем. Ними будуть заперечення проти позову (п. 2. ст. 143 ЦПК) і зустрічний позов (ст. 140 ЦПК).

Відомо, що захист проти позову може здійснюватися у вигляді запере-чення, шляхом пред'явлення зустрічного позову. Заперечення як засіб захисту полягає в тому, що відповідач просто не визнає, заперечує заявлену до нього вимогу позивача.11 А.О. Добровольський. Позовна форма захисту права. М., 1965р., стор.89.

При запереченні позовних вимог обов'язок доказу обгрунтованості позову лежить на позивачі.22 Радянський цивільний процес. Під редакцією професора О.П. Клеймана. М. 1964p., стор.126

Якщо ж відповідач, не обмежуючись простим заперечен-ням позову, наводить мотиви свого заперечення, то це вже буде заперечення проти позову. У своїх запереченнях відповідач може посилатися на фактичні обставини, які підтверджують відсутність у позивача спірного права. Він також може заперечувати проти своєї відповідальності за позовом, посилаючись на юридичні обставини. Обов'язковість доказу цих обставин покладається на відповідача.

Процесуальна рівність сторін і в процесі забезпечується надання можли-вості відповідачу захисту проти пред'явленого йому позову, висуваючи необхідні заперечення. Змагальна форма процесу дозволяє йому не чекати початку розгляду по суті, ознайомитись з позовною заявою, вивчити наявні у позивача докази із врахуванням отриманої інформації визначити своє відношення на пред'явлену позивачем вимогу. Відповідач вправі визнати позов, якщо вважає що вимоги позивача законні та обґрунтовані. Коли відповідач наміряний па-рирувати, він може використати дві форми захисту: заперечення та зустрічний позов.

Заперечення. Роз'яснення відповідача, здатні слугувати його захисту, мо-жуть відноситься:

* правомірності виникнення процесу чи його продовження, тобто мо-жуть бути направлені проти самого розгляду судом даної справи;

* бути направлені проти заявлених позивачем вимог по суті.

* роз'яснення направлені проти розгляду судом справи, мотивовані не-правомірністю виникнувшого цивільного процесу або його продовження - називається процесуальними запереченнями.

Процесуальні заперечення можуть складатись у вказівці суду на відсут-ність права на пред'явлення позову ( в силу, наприклад, непоінформованості справи судовими органами чи відсутністю іншої посилки права на пред'явлення позову) і в основному на такій вказівці вимоги припинити справу провадження. Процесуальне заперечення відповідач може звернути увагу суду і на порушення позивачем порядку пред'явлення позову (наприклад, на непідсу-дності справи даному суду) і вимагати у суду прийняття у встановлених таких випадках заходів: відкладення засідання, призупинення справи провадження, пе-редачі його в інший суд по належній підсудності та ін.

Процесуальні заперечення в цивільному процесуальному праві, вказують на такі недоліки процесу, які суд зобов'язаний врахувати по власній ініціативі. Тим не менше надання сторонам можливості звертатись на них увагу суду слу-гує суттєвою гарантією того, що вони будуть усунуті.

Інший вид роз'яснень відповідача, направлених на захист його прав і за-конних інтересів, складають роз'яснення, відносячи їх по суті пред'явлених до нього позовних вимог.

Якщо позивача доказів основного позову не пред'явить, то відповідач вправі вказати на це, обмежуючись запереченням відповідних фактів. Таке так зване заперечення факту, обов'язок доказування яких лежить на позивачу. Всі ж, як правило, заперечення, звичайно обґрунтовуються відомими висновками, які наводяться відповідачем аналізом і спростуванням доказів, які наводились позивачем. Якщо наприклад, позивач в позові про розірвання договору купівлі-продажу будинку посилається на виявленні їм в цій будівлі недоліки (не-справність водопроводу, обігрівання), то відповідач заперечуючи проти позову, може доказувати , що представлені позивачем акти, ніби-то свідчать про недоліки будівлі, складені неправильно.

Заперечення фактів підстави позову може підтверджуватись приведеними відповідачем доказаними фактами, не сумісними з фактами основи позову. На-приклад, факт батьківства відповідача, що стверджується позивачем, може за-перечуватись фактом походження дитини від іншої особи; факт спричинення відповідачем шкоди - фактом присутності відповідача в момент спричинення шкоди в іншому місці (алібі) і т.д.

Роз'яснення відповідача можуть відноситись і до правильного обгрунтування позивачем своїх вимог, мати посилки на закони та інші постанови, їх змісту, значення їх застосування в даному випадку. Від заперечення фактів і правових доводів слід відрізняти ті роз'яснення, які самі обґрунтовуються на юридичних фактах, що приводяться відповідачем. Такі роз'яснення називають-ся запереченнями у власному, чи тісному змісті (ст. 180 ЦПК).

Отже, заперечення у власному змісті називаються направлені на повалення позовних вимог роз'яснень відповідача, основані на юридичних фактах, наве-дених відповідачем.

Заперечення у власному змісті можуть мати подвійний зміст та значення:

І.Вони можуть заперечувати факти підстави позову. Так, наприклад, проти позову про відшкодування шкоди, спричиненого майну, відповідач може запе-речувати, вказуючи на те, що він був уповноважений на причинену шкоду чи що шкода в дійсності виникла після вини самого позивача.

2. Відповідач може, не заперечуючи фактів основи позову, з якими позивач пов'язує свої позовні вимоги, навести інші факти, анульовуючи значення фактів основи позову. Він може привести факти, які перешкоджають виникнення по-зовних вимог (так звані правоперешкоджаючі факти), наприклад, заперечуючи проти дії договору, зробити посилку на недієздатність одної із сторін при від-сутності участі законного представника. З такою ж ціллю