було. Заперечення матеріально-правового характеру можуть доводити неправильність посилання позивача на норми права, якими обґрунтовується по-зов. Так, підприємство, яке помилково виплатило Т. подвійну суму винагороди за раціоналізаторську пропозицію внаслідок неправильного застосування зако-ну, пред'явило позов про стягнення безпідставно одержаних сум. Відповідач на заперечення позову послався на неправильне обґрунтування позивачем своїх вимог, передбачених ст. 471 ЦК, оскільки йому невідомо було, що він одержує винагороду в подвійному розмірі, а згідно з п. З зазначеної статті зайво випла-чені суми не підлягають витребуванню тоді, коли їх виплата провадилася при відсутності розрахункової помилки і недобросовісності з боку одержувача.
Як вже відзначалося вище, матеріально-правові заперечення відповідача — це заперечення його проти пред'явленого позову по суті.
Переконливість цих заперечень відповідача вирішальне вплине на зміст судового рішення у справі — буде позов задоволений чи в позові буде відмов-лено. Матеріально-правові заперечення відповідача стосуються галузі матеріа-льного права. Фактичні відносини сторін, які регулюються нормами матеріаль-ного права, зумовлюють виникнення і розвиток матеріальних і правових від-носин, результатом які і є виникнення цивільно-правового спору в суді.
Наука цивільного процесуального права не займається питаннями матеріа-льно-правових заперечень. Однак, враховуючи нерозривний зв'язок між матері-альним і процесуальним. Правом, процесуалістів цікавлять окремі аспекти ма-теріально-правових заперечень з питань, де тісно стикаються матеріально-правові і процесуальні інтереси. Це передусім стосується питань належної та неналежної сторони в процесі.
Матеріально-правова сторона питання полягає в тому, що належні сторони—
це справжні учасники спірних правовідносин. Процесуальна сторона питан-ня — чи справді позивачем і відповідачем по виниклій в суді справі виступають суб'єкти спірних матеріально-правових відносин. Заперечення відповідача зводяться тут до того, що відповідач може довести, що позов до нього пред'явлений неналежним позивачем або те, що він е неналежним відповідачем у справі.
Громадянин Максимов, який управляв автомашиною «Порше», зіткнувся з автомашиною, яка належала фабриці. У результаті зіткнення машина "Таврія" була пошкоджена і за ремонт Максимов сплатив 1975 гр.; після ремонту Мак-симов пред'явив позов до фабрики про відшкодування збитків. За заявою пред-ставника відповідача у суді було встановлено, що автомашина належить не Ма-ксимову, а його родичу Кириллову, який і може бути належним позивачем у справі.
Заперечення відповідача проти неналежної позивача, природно, мають тимчасовий характер Якщо відповідач є зобов'язаною особою по спірним пра-вовідносинам, він все рівно принципі повинен нести матеріально-правову від-повідальність. Однак вже саме усунення неналежного позивача з процесу може створювати для відповідача певні вигоди.
Так, наприклад, належного позивача взагалі може не виявитися, або нале-жний позивач пропустить строк позовної давності, або зустрічатиме певні утруднення у своїй доказовій діяльності. Відповідач у справі може доводити, що він є неналежним, не він повинен нести відповідальність перед позивачем. Тимофєєв — водій таксі порушив правила вуличного руху, в результаті чого збив велосипедиста Юр'єва, пошкодивши при цьому велосипед. За позовом Юр'єва суд стягнув з Тимофєєва 135 гр. на відшкодування матеріальна збитків. Однак належним відповідачем у справі повинен був виступити не Тимофєєв, а таксомоторний парк, якому належить машина. Заперечення відповідача мо-жуть полягати також і в тому, що він повинен нести відповідальність, але не перед позивачем, а перед іншою особою, яка е належним позивачем у справі. В цих випадках відповідач не вибуває з, процесу, а суд змінює його процесуальне становище.
У наведеному вище прикладі водій Тимофєєв не вибуває з процесу, а по-винен бути притягнений як третя особа, що не заявляє самостійних позовних вимог, на боці відповідача.
Неналежному відповідачу легше довести непричетність до даної справи, якщо закон або керівні вказівки Пленуму Верховного Суду чітко визначають, хто повинен бути належним відповідачем у справі.
Так, за позовом на захист честі і гідності належними відповідачами по-винні бути як автор відомостей, які не відповідають дійсності, що оспорює по-зивач, так і той друкований орган, який опублікував ці відомості.11 Постанову Пленуму Верховного Суду України 19 березня 1997р. Про судову практику у справах про виклю-чення майна з опису (звільнення майна від арешту) з редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1997 р. Збірник ... стор. 71
У справах про звільнення майна від арешту позови пред'являються до бо-ржника і стягувача. Якщо арешт проведено в зв'язку з конфіскацією майна, як відповідач притягаються засуджений і відповідний фінансовий орган. Якщо заарештоване майно вже реалізоване, відповідачем у справі суду також особа, якій передано це майно.
Недодержання цієї вимоги може істотним чином зачіпати права та інтере-си відповідача.22 Судова практика у справах про звільнення майна від арешту »Радянська юстиція», 1969 p. cтop.
Отже, заперечення відповідача з посиланням на те, що у справі виступає неналежний позивач або він (відповідач) є неналежним, поєднує в собі ознаки як матеріально-правового, так і процесуального заперечення.
ВИСНОВОК
Велике практичне значення в процесуальній діяльності по захисту проти позову є посилання відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності. Якщо б позовна давність була поняттям лише матеріально-правовим і не ма-ла прямого відношення до процесу, то пропуск строку позовної давності погашав би саме суб'єктивне цивільне право, а відновлення строку означало б від-новлення суб'єктивного права. Відновлення строків давності в той же час озна-чає можливість процесуальної перевірки обґрунтованості позовних вимог позивача.
Відомо, що одним з наслідків пропуску строку позовної давності є те, що із закінченням строку ускладнюється процес доказу як підстави позову, так і заперечень проти нього.
Тому відповідач прямо може посилатися на те, що через давність подій у нього не збереглося доказів заперечень проти позову по суті. Для відповідача небайдуже і питання