Предметом зустрічного позову, пред'явленого у відповідності з ст.141 ЦПК, являється відхилення первісного позову рішенням суду і один із інших способів витребуваного позивачем захисту (наприклад, відхилення позову про виселення з визнанням права відповідача на спірну жилу площу). Підставами зустрічного позову можуть слугувати юридичні факти, що підривають підстави первісного позову і норми права.

Зустрічними позовами не передбачені цілі захисту проти первісного по-зову і слугують:

* зустрічні вимоги відповідача направлені на залік вимог;

* зустрічна вимога, заявлена для більш швидкого і правильного розгляду спо-рів

Згідно статті 140 відповідач вправі не пізніше як за три дні до судового за-сідання пред'явити зустрічний позов.

Прийняття зустрічного позову, пред'явленого після закінчення цього стро-ку, залежить від судді, а якщо його заявлено під час розгляду справи по суті, — від суду.

Суддя, прийнявши зустрічний позов, повинен сповістити про це осіб, які беруть участь у справі.

1. Відповідач, притягнений судом за пред'явленим позовом, має право на захист проти вимог позивача. Найважливішим засобом захисту інтересів відпо-відача є зустрічний позов.

Зустрічний позов — це матеріально-правова вимога відповідача до позивача, яка заявлена для сумісного розгляду з первісним позовом. Як правило, пред'являючи зустрічний позов, відповідач намагається відхилити вимоги по-зивача і тому задоволення зустрічного позову може виключати задоволення вимог позивача. Разом з тим, зустрічний позов може бути формою захисту са-мостійних вимог відповідача, не пов'язаних по суті з первісними вимогами по-зивача.

Розгляд зустрічного позову разом з первісним є гарантією захисту прав як позивача, так і відповідача, бо це сприяє ліквідації в одному процесі всіх спір-них питань між ними, дозволяє суду повніше з'ясувати справжні взаємовідносини сторін, виключає можливість винесення судом рішень, що протирічать один одному.

Закон не зобов'язує суд роз'яснювати відповідачу його право на пред'явлення зустрічного позову, але, виходячи зі змісту закону, суд рівною мірою охороняє інтереси обох сторін і тому повинен, готуючи справу до судового роз-гляду, роз'яснити відповідачу його право на пред'явлення зустрічного позову.

2. Практичне значення має строк пред'явлення зустрічного позову. Цей строк є процесуальним і визначається законом як одна із умов реалізації права на пред'явлення зустрічного позову.

Частина 2 коментованої статті встановлює загальне правило про те, що зу-стрічний позов може бути пред'явлений не пізніше як за три дні до судового засідання.

Прийняття зустрічного позову після вказаного строку залежить від розсуду судді, який враховує при цьому ступінь взаємозв'язку позовних вимог і можли-вість вирішення первісного позову без перевірки обставин по зустрічному по-зову.

Як вказано у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21,12.1990 р. №9 «Про практику застосування судами процесуального законо-давства при розгляді цивільних справ по першій інстанції», у прийнятті зу-стрічного позову не може бути відмовлено з підстав пред'явлення його пізніше як за три дні до судового засідання, якщо розгляд окремо первісного позову зробить неможливим розгляд зустрічних вимог відповідача. Наприклад, позо-вів про виселення та визнання права на спірне жиле приміщення, про стягнення аліментів та оспорювання батьківства, про розірвання шлюбу та визнання шлюбу недійсним та ін.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах //Бюл. Законодавства і юрид. Практики України.-1999.-№5.-С.95.

Отож, статтею 140 ЦПК встановлено, що право на пред'явлення зустрічного позову виникає з порушенням в суді провадження у справі і може бути реалізовано не пізніше як за три дні до судового засідання. Прийняття зустріч-ного позову після закінчення цього строку залежить від суду. Закріплене право покликано гарантувати швидкий і правильний розгляд порушеної в суді справи за первісним позовом, оскільки подання зустрічного позову відповідачем при-зводить до відкладення розгляду справи з тим, щоб надати позивачу можли-вість підготуватися до захисту проти такого позову. Надане суду право вирі-шення питання про прийняття зустрічного позову після встановленого ст. 140 ЦПК строку забезпечує відмову в його прийнятті, як тоді, коли зустрічний по-зов пред'явлений з пропуском строку, так і тоді, коли буде встановлено, що зу-стрічним позовом відповідач, зловживаючи своїми правами, навмисно спрямовує свої дії на затягування процесу.

При пред’явленні зустрічного позову відповідача до досягнення подвійної мети захисту свого права і захисту від попередніх вимог позивача.

Як видно, цей зустрічний позов не спрямований на спростування первісного позову а служить відповідача засобом захисту, а пред’явлений для одночасного розгляду взаємозв’язаних вимог. Зустрічний позов пред’являється у вже виникненому процесі по первісному позову і для спільного з ним розгляду. Тому не буде зустрічним позов відповідача. Пред’явлений до позивача під час судочинства у справі, але не для спільного розгляду, а для розгляду в іншому процесі.

Умови прийняття судом зустрічного позову.

Суд зобов'язаний прийняти зустрічний позов до сумісного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані та сумісний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони випливають з одного правовідношення або коли вимоги по них можуть зараховуватися (ст. 141 ЦПК). Взаємозв'язок первісного і зустрічного позовів може полягати в такому їх співвідношенні, при якому зустрічне право відповідача: виключає право позивача, підриває його підставу або може зарахуватися з первісним позовом. Критерієм доцільності є найбільш сприятливі умови для встановлення судом об'єктивної істини шляхом повного і всебічного з'ясування всіх