Я вважаю, що в даному випадку суд діяв неправильно. Пасивне ставлення відповідача в даному випадку служило перешкодою для позивача у здійсненні його права, і суд повинен був по суті вирішити питання. Слід відзначити, що у подібних випадках Верховний Суд України займав інколи протилежну по-зицію.

Процесуальні заперечення відповідача проти виникнення процесу можуть стосуватися випадків недодержання позивачем установленого для даної катего-рії справ попереднього позасудового розв'язання спору.

Ці заперечення відповідача мають певні межі. Передусім з приводу цих підстав відповідач може заперечувати проти виникнення процесу, якщо для даної категорії справ законом встановлено цей позасудовий порядок. Всі ці ви-падки передбачені спеціальними нормативними актами і довільно вирішувати-ся це питання не може. Так, у практиці відомі випадки, коли відповідач вказує на необхідність позасудового урегулювання спору, вимагає визнання процесу неправомірним, хоча закон для цієї категорії справ позасудового порядку уре-гулювання спору не встановлює Так, наприклад, в практиці відомі випадки закриття справи за клопотанням відповідача з посиланням на неправомірність виникнення процесу.

Помилкове визначення органів, до яких позивач має звернутися для досудового врегулювання спору, виникає іноді в позовах за участю транспортних організацій. Сімферопольський міжколгоспбуд звернувся до суду з позовом до Ільменського рейду тресту «Камлісосплав» і Західно-уральському управлін-ню по постачанню та збуту лісоматеріалів про стягнення 19089 гр. за нестачу лісу. Пред'явлені міжколгоспбудом претензії були залишені Ільменським рей-дом і Західно-ураліспостачзбутом незадоволеними. В судовому засіданні пред-ставник відповідача вказав, що позивач повинен був пред'явити претензію і до транспортних організацій. Погоджуючись з доказами відповідача, суд визнав виникнення процесу неправомірним і залишив позов без розгляду.11 Бюлетень Верховного Суду України,1999 р.№1, стор.6-7.

Недодержання попереднього, досудового порядку рішення окремих пи-тань зустрічається іноді і у справах про потраву посівів. Городоцький район-ний суд Хмельницької області вирішив по суті позов радгоспу їм. Жданова про стягнення 648 грн. збитків, у зв'язку з потравою птицею посівів ячменю. Неправомірність виникнення процесу полягає туг в тому, що питан-ня про відшкодування збитків у зв'язку з потравою посівів повинно було споча-тку бути розв'язаним виконкомом місцевої Ради. Тому суди мають право при-ймати такі позови лише у випадку відмови від виконання рішення виконкому.

Послідовно провадиться у життя судовою практикою і вимога закону про необхідність додержання попереднього позасудового порядку, вирішення спо-рів, які випливають з трудових правовідносин.22 Див.Л.Кретова. Розгляд справ про потрави посівів. “Радянське право”,1987,№4,стор.225

Галай та інші працівники позавідомчої охорони звернулися до суду з за-явою про стягнення з підприємства процентної надбавки за вислугу років. Суд-дя відмовив у прийнятті позовної заяви, оскільки дане питання не розглядалося комісією по трудових спорах. Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду за скаргою позивачів у своїй ухвалі вказала, що обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, крім спорів про відновлення на роботі, є комісії по трудових спорах. Таким чином, законом встановлено для даної кате-горії справ обов'язковий позасудовий порядок їх розгляду.

Отже, процесуальні заперечення відповідача про правомірність виникнен-ня процесу визначаються, передусім, тим, що такий порядок має бути додержаний і що позивач звертався саме до потрібного органу. У процесуальній літера-турі досить детально розглядалося питання про вплив строку на додержання позасудового порядку урегулювання спору. Це питання має велике практичне значення для розв'язання питань позасудовим-порядком.

Однак для заперечення відповідача проти правомірності виникнення дано-го процесу він значення не має.11 В.Н.Щеглов. Питання закінчення цивільної справи без винесення судового рішення. “Труди Томського держуніверситету” т.159,1985,стор.111. М.Тупчієв. Закриття цивільних справ. "Соціалістична законність",1984р, №5, cтop 53-54.

Певне місце у судовій практиці займають процесуальні заперечення відпо-відача проти виникнення процесу у зв'язку з поданням позивачем тотожнього позову.

Цивільний процесуальний закон (ст. 136 ЦПК) припускає це процесуальне заперечення відповідача, якщо вже є рішення суду по цьому позову або ухвала суду про відмову від позову, а також мирова угода по ньому. Необхідно перед-усім звернути увагу на деяку неточність п. З ст. 136 ЦПК . Згідно з п. З 136 ЦПК відповідач може заперечувати проти пред'явленого позову лише тоді, коли за цим позовом рішення або ухвала суду вступила у законну силу.

Вступ рішення або ухвали у законну силу не може тут мати вирішального значення, бо вже той факт, що дана справа розглянута і вирішена судом, є підставою для відповідача заперечувати проти повторного пред'явленого позо-ву. Предметом доказу у відповідача по цих запереченнях має бути тотожність позову. Теорія цивільного процесуального права чітко визначає ознаки тотожного позову: одні й ті ж сторони, та ж сама підстава і той же предмет позову. Перша ознака (тотожність сторін) звичайно в практиці особливих труднощів не викликає. Відповідачу легко довести у своїх запереченнях те, що позов до ньо-го був пред'явлений саме цим позивачем. Однак в практиці і тут іноді зустрі-чаються спірні питання.

Громадянин Фесенко Б. П. пред'явив позов про виселення наймача Зарубі-на Н. І. у зв'язку з неможливістю з ним спільного проживання. Суд позов задовольнив. До виконання рішення позивач Фесенко Б. Н. помер.