Процесуальні заперечення відповідача проти виниклої цивільної справи можуть стосуватися випадків пред'явлення позову особою, яка не має повно-важень наведення справи.

Вказане у законі поняття, "відсутність повноважень на порушення справи" слід розуміти у двох значеннях. Передусім, маються на увазі випадки, коли ци-вільна справа порушується представником сторони, який повноважень на ве-дення справи не має. Під час прийняття позовної заяви від представника позивача су-ддя зобов'язаний перевірити у нього наявність повноважень. Якщо таких повноважень немає, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви. Процесуальні заперечення відповідача проти пред'явленого до нього позову представником позивача без повноважень і спрямовані на те, щоб довести неправомірність ви-никлої цивільної справи.

Громадянин Дідик О.О звернувся до суду з позовом до Мариняк А.О. в інтересах своєї сестри Кос О.А. про відібрання майна, яке їй належить. У судо-вому засіданні з'ясувалося, що у позивача не було повноважень на ведення справи своєї сестри. За запереченням відповідача суд цілком правильно визнав виникнення процесу неправомірним і залишив позов без розгляду.

Важливо звернути увагу на те, що відсутність повноважень на ведення справи закон зв'язку з моментом пред'явлення позову. Отже, якщо позивач сам пред'явив позов, але представник, що з'явився у судове засідання, не матиме належних повноважень, він просто не буде допущеним судом до участі в спра-ві. На прохання позивача суд може відкласти слухання справи, запропонувавши представнику оформити свої повноваження.

Порушення цього правила спричиняється іноді до порушення державних інтересів. Київський районний відділ соціального забезпечення пред'явив позов до громадянина Ш. про стягнення незаконно одержаної пенсії." У судовому за-сіданні з'ясувалося, що представник відділу соціального забезпечення не має повноважень на ведення справи.

Суд залишив позов без розгляду.11 Є.Пушкар. Наслідки подання позову без належних повноважень “Право України”,1998, №2,стор.41. З формальної точки зору заперечення відповідача досягли своєї мети. Однак суду необхідно було з урахуванням ін-тересів держави відкласти слухання справи, запропонувавши представнику по-зивача належним чином оформити свої повноваження.

Поняття "пред'явлення позову особою, яка не має повноважень" застосо-вується тоді, коли особа (організація або окремий громадянин) пред'являють позов на захист інтересів інших осіб з порушенням вимог закону (ст. 5 ЦПК).

Відомо, що організації і окремі громадяни можуть пред'являти позови в інтересах інших осіб лише у випадках прямо вказаних у законі (ст. 121 ЦПК). Цивільне процесуальне законодавство ці питання не регулює. Відповідь на них ми знаходимо у нормах матеріального права. Так, наприклад, державні і гро-мадські організації можуть в інтересах дітей порушувати справу про позбав-лення батьківських прав (ст. 71 Кодекс про шлюб і сім'ю), окремі громадяни можуть бути ініціаторами справ про визнання усиновлення недійсними (ст. 121 Кодекс про шлюб і сім'ю) державні, громадські організації, окремі грома-дяни можуть порушувати справи про скасування усиновлення.

Таким чином відсутність заперечення відповідача зводиться до того, щоб в одному випадку посилення на відсутність представника (або їхнє неналежне оформлення), a в другому випадку — вказати на відсутність правової норми, яка припускає пред'явлення позову особою в чу-жих інтересах.

Природно, що в питаннях судового представництва ми маємо на увазі ли-ше добровільне (статутне) представництво. Ці питання не виникають при за-конному представництві, бо для законного представництва ніяких повноважень не потрібно.22 Ланисимова “Залишення позовів без розгляду”. “Радянська юстиція”. 1989, №6.-стор.53.

Ст..136. Прийняття заяви у цивільних справах.

Суддя одноособово вирішує питання про прийняття заяви у цивільній справі суддя відмовляє в прийнятті заяви.

в) Якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Підставою для відмови прийнятті заяви є також укладення договору про передачу даного спору на вирішення третейського суду (п.6 ст.136 ЦПК). Чинне цивільне процесуальне законодавство надає суб’єктам спору право звернення за вирішенням цього спору до третейського суду. Наявність договору про передачу спору на вирішення третейського суду тягне за собою декілька правових наслідків, одним з яких є неможливість звернення до суду загальної юрисдикції.

Третейські суди є органами цивільної юрисдикції, які розглядають цивільні спори на віднесенні законодавством до спорів, на яких розповсюджується правило виключної судової підвідомчості.

Тобто, якщо мало місце укладання договору про передачу спору на вирішення третейського суду, а розгляд і вирішення цього спору законом до компетенції суду загальної юрисдикції, то це не є підставою в прийнятті заяви та застосування.

Положення про третейський суд.

Ст.5 В договорі про передачу спору на розгляд третейського суду (третейський залік) повинно бути зазначено:

найменування сторін і їх місце проживання.

Предмет спору.

Найменування обраних судів.

Сторони вирішення спору.

Місце і час укладання договору.

Е) Відсутність між сторонами договору про передачу даного спору на рішення третейського суду (п.6, ст..136 ЦПК). Але оскільки укладання угори носить диспозитивний характер, то сторони з взаємною угодою можуть від неї відмовитися. Але відповідно до ст..6 Положення про третейські суди сторони вправі відмовитися від договору, якщо доведе що будь-хто з суддів заінтересований в наслідках справи і що про ці обставини їй не було відомо при укладенні договору. Отже, порушення цивільного процесу за наявності угоди між сторонами про передачу даного спору на вирішення третейського суду можливе, якщо сторона не наполягає