для процесуальних заперечень відповідача проти позову має питання про процесуальну співучасть на відповідній стороні. Іноді для від-повідача не байдуже залучення на його бік співвідповідачів, про що він має право заявити клопотання перед судом. У необхідних випадках суд зобов'яза-ний ці клопотання задовольнити. Леушкін А. Д. пред'явив позов до свого сина і невістки про стягнення 2760 грн., мотивуючи тим, що він виконував для відповідачів роботу по споруджен-ню будинку. У судовому засіданні позивач підтримував позовну вимогу лише до сина. Леушкін В. А. (син) позов визнав повністю.
Касаційна інстанція, скасовуючи судову постанову, вказала, що суд зо-бов'язаний був з'ясувати причину відмови позивача від залучення як відповіда-чки Леушкіної і перевірити, чи не порушує ця відмова позивача її права і інте-ресу, який охороняється законом. Як згодом з'ясувалося, згода Леушкіна А. Д. із своїм сином була фіктивною, а позов був пред'явлений з метою зменшення частки відповідачки у спільному майні.
На цьому прикладі видно, що незалучення до справи особи як співвідпові-дача, може істотно порушити його інтереси. На захист свого права відповідач і заявляє заперечення. Заперечення відповідача за позовом можуть полягати та-кож у тому, що він наполягає на залученні на його боці співвідповідачів, заін-тересованих в результаті справи.
Так, велике значення для відповідача має це правило за позовами про ви-селення в порядку ст. 62 ЦК України. Якщо відповідач підлягає виселенню з наданням іншого жилого приміщення, право на нову житлову площу мають всі члени його сім'ї. Тому вони повинні бути для захисту своїх справ залучені у справі як співвідповідачі.
Процесуальні заперечення відповідача можуть проявлятися у вимогах про залучення на його стороні третьої особи, що не заявляє самостійної вимоги. Так, згідно з ст. 238 ЦК при пред'явленні до покупця позову про відібрання ку-пленої ним речі, покупець (відповідач у справі) для захисту в майбутньому від позову в порядку зворотної вимоги може просити суд про залучення на його боці продавця як третьої особи, що не заявляє самостійних позовних вимог (ст. 108 ЦПК). Незалучення продавця третьою особою у справі може мати невигід-ні наслідки для покупця (відповідача). Істотними слід визнати заперечення від-повідача за позовом при судових дорученнях по збиранню доказів (ст. 33 ЦПК). Порушення прав відповідача зводяться тут до того, що при порушенні правил територіальної підсудності позивачем, суди замість виправлення цієї помилки опитують відповідача шляхом судових доручень, істотно зачіпаючи при цьому його права.
На ці помилки судів неодноразово зверталася увага при узагальненні судо-вої практики. Так, в Постанові Пленуму Верховного Суду 12.06.98 р. вказувалося, що у справах, прийнятих до судочинства за місцем проживання позивача з порушенням правил про підсудність, судам даються доручення за-слухати пояснення відповідача, який проживає в іншому населеному пункті, замість того, щоб розглянути справу за місцем проживання, тобто відповідно до закону, надавши таким чином відповідачу реальну можливість захисту своїх інтересів.
Іноді при судових дорученнях інтереси відповідача зачіпаються ще й тим, що суди розглядають справи, не повідомляючи про це відповідача. Кадирова С.С. звернулася до суду з позовом до Гініатупіна про встановлення батьківства і стягнення аліментів на сина. Позов був задоволений.
При розгляді справи вищестоящими судами було встановлено, що справа була розглянута у відсутності відповідача, пояснення у якого були одержані у порядку судового доручення судом за його місцем проживання, причому у справі немає відомостей про те, чи направлена йому судова повістка. Однак одержані в порядку судового доручення пояснення не звільняють суд, який розглядає справу по суті, від обов'язку повідомити відповідача про час і місце судового засідання. Не повідомивши відповідача про розгляд справи, суд істо-тно порушує його права.
Як відомо, закон (ст. 144 ЦПК ) припускає об'єднання в одному судочинс-тві кількох позовних вимог з метою найшвидшого і найправильнішого їх роз-гляду та розв'язання. Однак не завжди суд може об'єднати позови. Не припуска-ється об'єднання позовів; якщо це суперечить інтересам відповідача, істотно зачіпає його права.
Типовим прикладом об'єднання позовів є можливість - у справах про розі-рвання шлюбу розгляду так званих супутніх питань — при кому з батьків за-лишаються діти, їх матеріальне забезпечення, розділ майна між подружжям, про дошлюбне прізвище одного з подружжя (ст. 137, ЦПК).
Зустрічаються у судовій практиці випадки, коли суди не додержуються умов об'єднання позовів, припускаючи при цьому порушення прав відповіда-ча. Так, наприклад, при розірванні шлюбу не може бути розв'язаним питання про розділ майна (вкладу), якщо на це майно претендують треті особи. Пору-шенням прав відповідача будуть також випадки, коли суд об'єднує позови, що випливають з різних правовідносин, при цьому спільний їх розгляд не може бути допущений.
Назарова звернулася до суду з позовами до Назарова про розірвання шлюбу і про виселення, обґрунтувавши позовну вимогу тим, що відповідач система-тично приходить додому нетверезим, виражається нецензурними словами.
Суд, об'єднавши позовні заяви в одне судочинство, розірвав шлюб між Назаровими і виселив Назарова з будинку, який належав позивачці на праві особистої власності. Вищестояща інстанція, скасовуючи рішення по справі, вказала, що, виносячи рішення про розірвання шлюбу, суд повинен визначити долю дітей, у необхідних випадках розділити майно між подружжям, вирішити питання про дошлюбне прізвище (ст. ст. 34, 36 Кодексу про шлюб і сім'ю ). Оскільки в одне судочинство можуть бути об'єднані лише вказані вимоги, суд не вправі був об'єднати вимогу Назарової про розірвання шлюбу і виселення відповідача.
Відомо, що в певних випадках закон припускає альтернативну підвідом-чість, тобто можливість звернення за захистом