Істотним порушенням права на захист відповідача є розгляд і розв'язання цивільної справи у його відсутність без належного повідомлення часу і місця розгляду справи. Токарський звернувся до суду з позовом до То-карської про визнання заповіту і договору дарування недійсними. Суд у порушення вимог процесуального закону розглянув справу без відпові-дачки, позбавивши її тим самим права захищати в суді свої інтереси.

Касаційна інстанція на цих підставах скасувала рішення, вказавши, що рі-шення належить скасуванню, якщо справа розглянута судом у відсутність ко-гось з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судово-го засідання. Процесуальні заперечення відповідача можуть виявлятися також у заяві клопотання про відводи.

Інститут відводу, як відомо, покликаний забезпечити об'єктивний розгляд і розв'язання справи шляхом усунення з процесу тих його суб'єктів, неупереджена діяльність яких викликає сумнів у осіб, які беруть участь у справі. Захи-щаючись проти пред'явленого до нього позову, відповідач може заявляти кло-потання про відвід складу суду, прокурору, секретарю судового засідання, екс-перту, перекладачу. Правильне розв'язання цих клопотань судом гарантувати-ме захист процесуальних прав відповідача.11 Г. Любарська. Відводи “Радянська юстиція”, 1979 р.,№14, стор.21.

Своєрідні риси мають процесуальні заперечення за обставин, які усклад-нюють нормальний розвиток і рух процесу з конкретної цивільної справи. Зви-чайний рух цивільної справи передбачає розгляд і розв'язання її в одному судовому засіданні з винесенням рішення по суті спору. Однак наше процесуальне законодавство з урахуванням потреб судової практики припускає відхилення від звичайного руху справи — справа може бути відкладена, судочинство у справі може бути зупинено, закрито, позов може бути залишений судом без розгляду.

Ці ускладнення процесу можуть істотно зачіпати інтереси відповідача і тут також можуть проявитися його процесуальні заперечення. При відкладенні слухання справи, якщо у судовому засіданні були присутні всі особи, які бе-руть участь у справі, суд може допросити свідків і на наступні судові засідання їх не викликати (ст. 176 ЦПК).

Відсутність у наступному судовому засіданні допрошених свідків може вплинути на реалізацію відповідачем його права заперечення проти позову. Відповідач може наполягати на повторному виклику цих свідків до суду. З приводу умов, застосування ст. 176 ЦПК України в нашій літературі були висловлені різні точки зору.

Так, О. Селезнєв вказував, що ст. 176 ЦПК не забороняє суду допитувати свідків і в тому випадку, коли в судове засідання не з'явився хтось з осіб, які беруть участь у справі. Інше розуміння правил ст. 176 ЦПК О. Селезнєв вважав формальним.11 О. Селезнев. Деякі питання застосування нового цивільного процесуального кодексу УРСР «Радянське пра-во», 1964 p.,№ 4

З позицій захисту інтересів відповідача з такою думкою погодитися не мо-жна. Допит свідків у відсутність відповідача істотним чином торкатиметься його прав на захист проти позову. Більше того, в даному випадку будуть по-рушені основні вимоги принципів безпосередності та змагальності. Допит сві-дків, природно, можливий тоді, коли справа не відкладається, а слухається су-дом без участі відповідача, що не з'явився. Однак це може мати місце лише то-ді, коли у суду немає даних про причину неявки відповідача або причини неяв-ки визнані судом неповноважними, у справі є досить матеріалів про права і взаємовідносини сторін у випадках повторної неявки відповідача у судове засі-дання.

У судовій практиці виникло питання — чи можна використати показання свідків, допитаних при відкладенні справи, якщо при новому розгляді змінюється склад суду, На це запитання повинна бути дана позитивна відповідь, бо закон (ст. 185 ЦПК України) цим показанням надає доказового значення.

Процесуальні інтереси відповідача можуть зачіпатися зупиненням судочинства по справі На перший погляд створюється враження, що відповідач зав-жди заінтересований у зупиненні судочинства, бо при цьому відкладається на майбутнє винесення судом можливого несприятливого для нього рішення по справі. Однак це не так, у судовій практиці зустрічаються випадки, коли відпо-відач заперечує проти зупинення судочинства по справі, однак суд його думку не враховує.

Смирнов В. завідував майстернею на одному з підприємств. За розпоря-дженням військкомату він був призваний на збір командного складу. Підчас ін-вентаризації майстерні була виявлена нестача на суму 156 гр. У своїх письмо-вих поясненнях за позовом відповідач визнавав позовні вимоги і просив суд розглянути справу у його відсутність. Однак суд на підставі ст. 222 ЦПК України зупинив судочинство у справі.11 Архів Тернопільського районного суду, 2000 р.

У даному випадку у суду не було достатніх підстав для зупинення судо-чинства.

Іноді в судовій практиці суди нібито стають на захист інтересів відпові-дача, однак при зупиненні судочинства у справі припускають порушення зако-ну.

Овчинникова звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з Овчинниковим, посилаючись на те, що він був засуджений до одного року позба-влення волі і нині відбуває покарання.

Відповідач, повідомлений судом про день розгляду справи, просив суд зу-пинити судочинство до його повернення з місця позбавлення волі. Суд зупинив судочинство у справі. Верховний Суд, скасовуючи ухвалу суду, вказав, що зна-ходження відповідача у місцях позбавлення волі не є підставою зупинення су-дочинства у справі.

Процесуальні заперечення відповідача можуть бути спрямовані на закрит-тя судочинства у справі.

Зарицький П звернувся з позовом у суд до Зарицької О. про надання йому можливості бачитися з сином. У позовній заяві позивач вказував, що після при-пинення спільного проживання з відповідачкою, остання позбавила його мож-ливості бачитися з сином. У зв'язку