Договір купівлі-продажу в цивільному праві

Зміст

Поняття, значення та види договору купівлі-продажу.

Сторони удоговорі купівлі-продажу.

Предмет договору. Ціна у договорі. Форма договору.

Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення.

Договір купівлі-продажу в роздрібній торгівлі.

Вступ

Цивільне право як самостійна галузь українського права регулює певні майнові відносини (зокрема відносини власності), відносини у сфері товарообігу, а також деякі категорії особистих немайнових відносин. Одним словом, цивільне право містить правові механізми для функціонування економіки, розподілу в суспільстві матеріальних благ тощо. Не випадково проект нового Цивільного кодексу України, що нині перебуває на розгляді Верховної Ради України, називають “економічною конституцією”. Від ефективності цивільного правового регулювання багато в чому залежить успіх ринкових реформ в Україні, оскільки нині продовжується процес формування нової правової системи, складовою частиною якої є цивільне право.

Поняття, значення та види договору

купівлі-продажу.

Функціонування економічного механізму будь-якого суспільства, в якому продукти виробництва виступають товаром, а взаємний обмін ними здійснюється за законом вартості, потребує використання відповідних правових форм організації обігу товарів, переходу їх від виробників до споживачів.

Договір купівлі-продажу – це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов’язується передити майно у власність покупцеві (друга сторона), а покупець зобов’язується прийняти майноі сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224 ЦК України).

Однак усі учасники цивільних правовідносин можуть набувати майно у власність. Так, відповідно до законів України “Про власність” (статті 37 і 39), “Про підприємства в Україні” (ст. 10) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України, а майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою, яка перебуває на державному, та казенними підприємствами – на праві оперативного управління.

Таким чином за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати покупцеві майно у власність або повне господарське відання чи оперативне управління, а останній зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього обумовлену угодою грошову суму. Це оплатний, двосторонній і консенсуальний договір. Він спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупця і, отже, є юридичною підставою винекнення таких зобов'язальних правовідносин, які зумовлюють появуу покупця абсолютного речового права.

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вирвженні. У деяких випадках для покупця становить інтерес не саме придбане майно як матеріальний об'єкт, а зафіксоване в ньому те чи інше право вимоги, наприклад у разі купівлі цінних паперів. Оплата придбаного майна має здійснюватися у національній валюті України, за вийнятком випадків, передбачених законом.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків. Так, з ускладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі. Іншими словами, у договорі купівлі-продажу відповідним правам та обов'язкам продавця кореспондуються відповідні права та обов'язки покупця і навпаки.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним, оскільки права та обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов. Настання цього моменту може мати ряд особливостей, зумовлених тим, що для окремих видів договорів купівлі-продажу законодавець передбачає спеціальні вимого до їх оформлення, без додержання яких укладена угода не може вважатися дійсною.

Договір купівлі-продажу є одним з найефективніших засобів взаємозв'язку виробництва і споживання, регулятором нормального функціонування господарського комплексу країни. Він може укладатися між громадянами, між організаціями (підприємствами, установами), а також між організаціями та громадянами, що свідчить про його універсальність.

У період існування СРСР застосування токого універсального регулятора товарообігу було значно обмежано. Найбільшого поширення купівля-продаж набула у внутрішньому товарообігу у сфері державної і кооперативної роздрібної торгівельної мережі, за допомогою якої задовільнялася основна частина матеріальних і культурних потреб громадян у товарах особистого споживання. Договір купівлі-продажу забезпечував також деякі потреби матеріально-технічного постачання державних, кооперативіних та інших організацій, не набувши тут належного розвитку. Більше того, протягом кількох десятиліть під впливом організаційно-правових обмежень обсяг торгівлі з використанням договогу купівлі-продажу за участю організацій був зведений до мінімуму. Такі угоди укладалися, як правило, на продукцію (товари), яку не розподіляли у плановому порядку (зокрема, предмети канцелярського, культурно-побутового та спортивного призначення).

У цей період товарообіг між господарюючими суб'єктами (юридичними особами) здійснювався за допомогою договору поставки, що укладався на підставі обов'язкового для сторін планово-адміністративного акта розподілу продукції (товарів). За умов планової економіки, централізованого розподілу матеріальних ресурсів, панування адміністративно-командних методів управління економічними відносинами договір поставки став домінуючим у товарообігу між господарюючими суб'єктами і сформувався у самостійний договір.

Перебудовані процеси в СРСР, започатковані у 1985 р., сприяли реформуванню планової економіки і певному розширенню вільного товарообігу. Розпад СРСР і проголошення Україною та іншими колишніми союзними республіками незалежності, усвідомлення необхідності докорінних змін прискорити прийняття нових економічних законів України (“Про власність”, “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні” тощо), спрямована на зміну відносин власності, на розвиток підприємництва. Відтак розом з поступовим зародженням в Україні елементів ринкової економіки істотно зросла роль договору купівлі-продажу. В умовах ринкової економіки договір купівлі-продажу є основним регулятором взаємовідновин між виробниками і споживачами, відносин у сфері розподілу і