собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Людина самостійно розпоряджається своїми здібностями до праці й обирає той або інший вид діяльності, рід занять, а може не займатися трудовою діяльністю. Не можна погодитися з тими, хто вважає, що нова Конституція звузила зміст права на працю і не закріпила гарантії цього права. Як слушно зазначає О.Процевський, " право на працю - це природне і об'єктивне право людини, яке виявляє її особисті можливості, здібності до праці ". У цьому розумінні змісту права на працю не можна стверджувати про його звуження [9] [9] Болотіна Н.Б., Чанишева Г.І. Трудове право України. -2-ге вид., стер. -К.: Т-во "Знання ", 2001. -С. 63..
Особливу увагу приділено забезпеченню економічних і соціальних прав. Посилені гарантії прав у разі безробіття, а також у зв'язку з незаконним звільненням. Так, в ч. 2 ст. 43 передбачений обов'язок держави щодо створення умов для повного здійснення громадянами права на працю, гарантування рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізації програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Норма, що міститься в ч. З ст. 43 про заборону примусової праці, відповідає ст. 8 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. У зв'язку з цим змінено порядок переведення на іншу роботу : нині переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, може здійснюватись тільки за згодою працівника за винятком тимчасового переведення на іншу роботу згідно із ч. 2 ст. 33 КЗпП [9] [9] Болотіна Н.Б., Чанишева Г.І. Трудове право України. -2-ге вид., стер. -К.: Т-во "Знання ", 2001. -С. 64.. Вперше в Конституції в ч. 4 ст. 43 закріплено право кожного на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Посилені гарантії трудових прав громадян у галузі оплати праці. У ч. 7 ст. 43 закріплено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Таким чином, право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і право на своєчасне одержання винагороди за працю зведено до рангу конституційних прав.
У ст. 44 Конституції вперше закріплене право працюючих на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, що відповідає ст. 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права. У ч. 2 ст. 44 закріплено, що порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей [9] [9] Болотіна Н.Б.,Чанишева Г.І. Трудове право України. - 2-ге вид., стер. - К.: Т-во "Знання ", 2001. - С. 64..
Право на страйк належить лише тим, хто працює, і може бути використане ними для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, що порушуються роботодавцем, в тому числі і державою [10] [10] Коментар до Конституції України. Інститут законодавства ВРУ. - К., 1996. - С.116..
Ст. 45 Конституції закріплює право кожного працюючого на відпочинок. Це правило проголошене ст. 24 Загальної декларації прав людини і випливає з вимог ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права.
Нормальна тривалість робочого часу працівників у відповідності із ст. 50 КЗпП не може перевищувати 40 годин на тиждень. Скорочена тривалість робочого часу втановлена також для неповнолітніх. Право на відпочинок забезпечується встановленням у КЗпП України тривалості перерви між змінами, яка має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (ст. 59 КЗпП), а також наданням перерви для відпочинку і харчування не більше двох годин (ст. 66 КЗпП), щотижневих днів відпочинку (ст. 67 КЗпП). Всім працівникам надаються щорічні відпустки із збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку [2] [2] Кодекс законів про працю України. - К.: Атіка, 2001. - С. 25-30..
Відповідно до ч. З ст. 36 Конституції громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав і інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності. Дана стаття Конституції України розкриває та конкретизує положення статті 20 Загальної декларації прав людини та статті 22 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права щодо свободи асоціацій і передбачає, що право на свободу об'єднання є невід'ємним правом громадян України, яке гарантується Конституцією України [10] [10] Коментар до Конституції України. Інститут законодавства ВРУ. - К., 1996. - С.116..
В основу соціального захисту громадян покладено принцип соціальної справедливості, зі змісту ст. 46 випливає, що держава забезпечує соціальний захист тим категоріям громадян, які дійсно в цьому мають потребу. Мова йде про право громадян на соціальний захист у старості, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин [9] [9] Болотіна Н.Б.,Чанишева Г.І. Трудове право України. - 2-ге вид., стер. - К.: Т-во "Знання ", 2001. - С. 64..
Найважливішою юридичною гарантією прав і свобод є їх судовий захист. У ст. 55
Конституції закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом [1] [1] Конституція України. - Київ, 1996. - С. 55.. Оскільки вказані права є конституційними, то змінюється механізм захисту цих прав в разі їх порушення. Конституція надає можливість безпосереднього звернення до суду з питань про захист трудових прав в разі