Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року гарантує інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя відповідно до індивідуальних здібностей і інтересів.

Загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні покликаний врегулювати Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", що прийнятий Верховною Радою України 5 лютого 1993 року.

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні [7] [7] Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 42. -С. 146..

Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року визначив економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного й договірного регулювання оплати праці. Закон спрямований на забезпечення відповідальності та стимулюючої функції заробітної плати.

Прийнятий Верховною Радою України 23 квітня 1991 року Закон «Про свободу совісті і релігійні організації» визначив трудові відносини в релігійних організаціях, трудові права громадян, які працюють в релігійних організаціях, їх соціальне страхування і забезпечення.

Законом України від 5 листопада 1991 року «Про пенсійне забезпечення» всім непрацездатним громадянам гарантується право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів [13] [13] Прокопенко В.І. Трудове право. Курс лекцій: Для студ. юр. вузів і фак-тів. К.: Вентурі, 1996. - С. 69.

.

Важливе значення для регулювання трудових відносин мають також закони: "Про відпустки" від 15 листопада 1996 p., "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 p., "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р. та інші.

РОЗДІЛ IV

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АКТИ ПРО ПРАЦЮ

Україна як самостійна держава проголосила про визнання загальнолюдських цінностей, тому зобов'язалась дотримуватись загальновизнаних принципів міжнародного права. Стаття 8 Кодексу законів про працю визначила співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України. У випадку, коли міжнародним договором або міжнародною угодою, в якій бере участь Україна, встановлено інші правила ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди. До таких договорів в галузі праці в першу чергу відносяться належним чином ратифіковані або схвалені Конвенції та Рекомендації Міжнародної Організації Праці, офіційно опубліковані в Україні. На 1 січня 2000 р. Україною ратифіковано 51 Конвецію МОП [13] [13] Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій: Для студ. юр. вузів і фак-тів. К.: Вентурі, 1996. - С. 89-90..

Самою важливою стороною діяльності Міжнародної Організації Праці є розробка і прийняття Конвенцій і Рекомендацій. Саме можливість відкритого висування і обговорення вимог по створенню міжнародних правових актів, а потім і створення норм, котрі в якійсь мірі можуть послужити покращенню умов праці, життя працюючих, притягує до участі в МОП представників трудящих усіх країн. Ці Конвенції і Рекомендації про працю є тими основними формами, за допомогою яких Міжнародна Організація Праці здійснює міжнародно-правове регулювання праці. Мета Конвенцій — створити для держави, що її ратифікувала, зобов'язання по внесенню певних змін в національне законодавство про працю. Конвенція — правовий акт, який набуває сили міжнародного зобов'язання тільки після ратифікації її не менш як двома країнами — членами Міжнародної Організації Праці. Норми Конвенцій, що ратифіковані, мають обов'язкову силу по відношенню до тих членів МОП, які ратифікували цю Конвенцію[13] [13] Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій: Для студ. юр. вузів і фак-тів. К.: Вентурі, 1996. -С. 92.. Конвенції МОП, які раитфіковані Україною :

1. Конвенція МОП № 47 про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень, 1935 р. (ратифіковано 09.06.56).

2. Конвенція МОП № 100 про рівну оплату чоловіків і жінок за рівноцінну працю, 1951 р. (ратифіковано 09.06.56).

3. Конвенція МОП № 52 про щорічні оплачувані відпустки, 1936 р. (ратифіковано 11.08.56).

4. Конвенція МОП № 160 про статистику праці, 1985 р. (ратифіковано 03.05.90).

5. Конвенція МОП № 254 про сприяння колективним переговорам, 1981 р. (ратифіковано 04.02.94).

6. Конвенція МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємства, 1982 р. (ратифіковано 04.02.94).

7. Конвенція МОП № 156 про рівне ставлення і рівні можливості для