визначається коло осіб, які мають право на винагороду, спосіб обчислення винагороди, тривалість мінімального трудового стажу, що дає право на винагороду, розмір сум, що виплачуються працівникові залежно від його безперервного стажу роботи на даному підприємстві, випадки, коли працівник може бути позбавлений винагороди [13] [13] Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій: Для студ. юр. вузів і фак-тів. К.: Вентурі, 1996. - С. 77..
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, у разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною праці заходів, шо забезпечують безпеку працівників (частина 4 статті 157 Кодексу законів про працю України). Такі заходи розробляються власником або уповноваженим ним органом за участю профспілок (стаття 161 цього КЗпП) [2] [2] Кодекс законів про працю України. - К.: Атіка, 2001. - С. 58.
.
Таким чином, локальні норми, що приймаються власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом спільно з трудовим колективом або за погодженням з профспілковим комітетом є складовою частиною системи трудового права. Вони повинні бути внутрішньо погодженими з більш загальними правовими нормами, які займають ведуче, визначальне місце в ієрархії правових норм [13] [13] Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій: Для студ. юр. вузів і фак-тів. К.: Вентурі, 1996. - С. 77,.
ВИСНОВОК
Отже, розглянувши дані питання, можна побачити велику різноманітність і множинність джерел трудового права. Незважаючи на це, необхідним є прийняття нового кодифікованого закону, який належним чинним врегулював би соціально-трудові відносини в нових умовах.
Необхідно імплементувати принципи права Європейського Союзу у національне законодавство України, а згодом і окремі правові норми.
Розуміння джерел трудового права є не повним, якщо воно грунтується лише на вивченні його сучасного стану. Потрібно звертатись також до минулого, брати з нього найкраще для регулювання суспільних відносин і трудових зокрема.
Важливе значення для регулювання трудових відносин мають локальні правові норми. Завдяки локальному регулюванню трудових відносин розвиваються демократичні засади у виробничій діяльності. Співвідношення ж локального і централізованого регулювання є показником демократизму існуючої правової системи суспільства.
Нові економічні відносини значно розширили самостійність господарюючих суб'єктів у галузі правового регулювання умов праці робітників і службовців. Зокрема, посилилось значення локального правового регулювання трудових відносин, за допомогою яких покращується організація праці і виробництва, зміцнюється трудова дисципліна, посилюється моральне і матеріальне стимулювання, використання внутрішніх резервів, підвищується продуктивність праці.
Отже, можна з твердістю сказати, що наша держава має досить непоганий фундамент для розбудови і вдосконалення як всієї системи права, так і окремих її галузей. І ми, як майбутні юристи, повинні не тільки не ставати на дорозі цієї розбудови, але й самі допомагати вдосконалювати нашу правову систему.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України.-Київ, 1996.
2. Кодекс законів про працю України. - К.: Атіка, 2001. - 96 с.
3. Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №23. - 325 с.
4. Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №14. - 205 с.
5. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. / / Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №47. - 190 с.
6. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24. - 170 с.
7. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №42. - 668 с.
8. Закон України "Про підприємства в Україні" від 21 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №35. - 270 с.
9. Болотіна Н.Б., Чанишева Г.І. Трудове право України. - 2-ге вид. стер. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. - 564 с.
10. Коментар до Конституції України. Інститут законодавства ВРУ. - К., 1996. -376 с.
11. Копєйчиков В.В. Правознавство: Навч. посібник. - 2-ге вид., перероб. та доп. К.: Юрінком Інтер, 1999. - 704 с.
12. Нерсесянс B.C. Общая теория права и государства: Учеб. Для вузов и фак-тов. - М.: Изд. группа "ИНФРА-М-НОРМА", 1999. - 400 с.
13. Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій: Для студ. юр. вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 1996. - 224 с.
14. Погорілко В.Ф. Конституційне Право України. - 2-ге вид. - К.: Наукова думка, 2000. - 731 с. .