виникла не завдяки Паризькій Хартії для Нової Європи (1990 рік ), а завдяки рішенню, яке було прийняте в 1993 році на Римській зустрічі Ради міністрів закордонних справ, на якій і був створений “Постійний комітет” для виконання оперативних завдань ОБСЄ. Постійний комітет запровадив інститут “Вищих посадових осіб Віденської групи”, яку було засновано на Стокгольмській зустрічі Ради міністрів. На цій зустрічі міністри закордонних справ держав-учасниць уповноважили їхніх представників “регулярно збиратися у Відні у період між сесіями “Вищих посадових осіб”” з метою проведення консультацій з усіх проблемних питань, що стосуються ОБСЄ.
Будапеський документ 1994 року перейменував “Постійний комітет вищих посадових осіб” на “Постійну раду”, а на Стамбульському саміті (1999 рік), було вирішено заснувати “Підготовчий комітет” під керівництвом Постійної ради з метою посилення процесу політичних консультацій і транспарентності у військовій сфері в рамках ОБСЄ.
Тривалий процес формування організаційної структури водночас доручив Постійній раді більшу частину роботи (яка періодично засідає на рівні політичних керівників як “Посилена Постійна рада”). З 1997 року Рада вищих посадових осіб засідає як Економічний форум.
Загальне керівництво оперативною діяльністю покладається на діючого голову, яким є міністр закордонних справ країни, в якій проходило останнє засідання Ради міністрів. Термін повноважень діючого голови, як правило, складає один календарний рік. Діючий голова здійснює нагляд за політичними процесами в рамках ОБСЄ, в той час, як Генеральний секретар здійснює контроль і нагляд з адміністративних питань. Крім того, Голова виступає ініціатором консультацій між державами-учасницями і координує діяльність ОБСЄ від імені Ради міністрів і Керівної ради. Голова в своїй діяльності може використовувати інститут “Трійки” (в складі попереднього, діючого і наступного голови), спеціальні цільові групи і своїх власних представників. В його обов’язки входить також підтримання тісних контактів і активного діалогу з Парламентською Асамблеєю. Він зобов’язаний виносити рекомендації Парламентської Асамблеєї на розгляд Постійної ради та інформувати її (ПА) про діяльність ОБСЄ.
Надзвичайно важливим органом є створене на підставі Паризької Хартії для Нової Європи Бюро з вільного вибору, яке було перейменоване на Празькій нараді 1992 року в Бюро з демократичних інститутів і прав людини (знаходиться у Варшаві). На даний орган покладаються такі функції:
сприяння проведенню демократичних виборів передусім завдяки моніторингу виборчих процесів;
забезпечення практичної підтримки в консолідації демократичних інститутів, прав людини, посилення відповідальності серед громадськості і впливу норми права;
сприяння попередженню і запобіганню конфліктів, безпосередньо завдяки моніторингу імплементації зобов’язань щодо людського виміру;
функціонування в якості інформаційної точки ОБСЄ у сфері питань Риму і Сінті.
Важливе значення має і такий орган ОБСЄ як Центр із запобігання конфліктів (знаходиться у Відні) для надання допомоги Раді міністрів ОБСЄ в справі зменшення небезпеки виникнення конфліктів. В Центр входить Консультативний комітет, який складається з представників всіх держав-учасниць, і секретаріату. Під керівництвом Генерального секретаря, Центр із запобігання конфліктів здійснює підтримку діючого голови та інших органів для ведення переговорів і прийняття рішень ОБСЄ; забезпечує підтримку Оперативного центру з метою виявлення потенційних кризових точок, а також проводить нагляд і модернізовує діяльність місій ОБСЄ; забезпечує підтримку в імплементації заходів із зміцнення довіри і безпеки; веде документацію стосовно обміну військовою інформацією; сприяє організації щорічних зустрічей з імплементаційного оцінювання, і, нарешті, підтримує зв’язок з комп’ютерною мережею, спеціально встановленою для полегшення прямого зв’язку між столицями держав.
Не менш важлива роль належить Верховному комісару з справ національних меншин і Форуму ОБСЄ із співробітництва в галузі безпеки.
Верховний комісар зобов’язаний забезпечити “вчасне попередження” і “термінові дії” у відношенні до напружених ситуацій, пов’язаних з проблемами національних меншин, які потенційно здатні переростати в конфлікт в регіоні ОБСЄ і потребують уваги і дій Ради міністрів або Керівної ради. Форум ОБСЄ з співробітництва в галузі безпеки створюється як постійно діючий орган з метою: проведення нових переговорів щодо контролю за озброєнням, роззброєнням і зміцненням довіри і безпеки; розширення регулярних консультацій і активізації співробітництва з питань, які пов’язані з безпекою, зменшенням загрози виникнення конфліктів.
З інших органів слід виділити Парламентську асамблею, яка складається із представників всіх держав-учасниць ОБСЄ. Парламентська асамблея була створена в квітні 1991 року, а секретаріат її знаходиться в Копенгагені. Вона скликається на щорічні сесії почергово в містах держав-учасниць в складі національних парламентських делегацій у кількості від двох до сімнадцяти членів в залежності від чисельності населення країни. До компетенції Парламентської асамблеї входить обговорення і оцінка діяльності ОБСЄ, регулярне інформування національних парламентів та ін.
Секретаріат ОБСЄ знаходиться у Відні; очолюється Генеральним секретарем, який обирається на три роки Радою міністрів за рекомендацією Керівної ради і діючого голови. Відень є центром політичної і адміністративної діяльності ОБСЄ, який охоплює ті ж самі питання, що й головний. До функцій секретаріату належать: підтримка всіх сфер діяльності ОБСЄ; підтримання контактів з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями; надання послуг з перекладу та організації конференцій; адміністративне, фінансове, особисте та інформаційно-технологічне обслуговування.
Процедура прийняття рішень - “не простотехнічний засіб, а важливий інституційний елемент, від якого в значній мірі залежить ефективність рішень, які приймаються і, в кінцевому рахунку, ступінь досягнення цілей і завдань організації”. Журек О.Н. Внутриорганизационный механизм общих межправительственных международных организаций. Автореферат дисс… канд. юрид. наук. – М., 1988. – С.18.
Процедура прийняття рішень відбувається на трьох рівнях. Саміти є найвищим рівнем у процесі прийняття рішень і політичних орієнтирів організації. В період між самітами основні обов’язки з процесу прийняття рішень покладається на Раду міністрів, яка