Правові засади організації та діяльності ОБСЄ.
Правова природа будь-якої міжнародної організації, в тому числі і Організації з безпеки і співробітництва в Європі, в значній мірі визначається її установчим актом, який є правовою основою виникнення і діяльності організації. У вітчизняній міжнародно-правовій літературі міцно закріпилася точка зору, що статути міжнародних організацій являють собою міжнародні договори особливого виду (sui generis). Лукашук И.И. Структура и форма международного договора. – Изд-во Сарат. Ун-та, 1960. – С.41. В чому полягає особливість цього виду міжнародних договорів? Якщо звичайний багатосторонній договір визначає лише права і обов’язки сторін для виконання цілей (завдань) договору, то на підставі статутів, крім цього, формуються міжнародні організації, тобто визначається їх компетенція, цілі і завдання організації, створюються її органи, встановлюється правовий статус членів організації, персоналу, характер відносин з іншими міжнародними організаціями, а також з державами – не членами і т.д.
Створена міжнародним договором міжнародна організація – не просто сукупність держав, а союз держав, об’єднаних для досягнення спільних цілей, які характеризуються наявністю власної організаційної і правової єдності, передбаченої в Статуті, внаслідок чого такий союз набуває нової якості, відмінної від простої кількості держав – учасниць договору, що не є установчим актом організації. Шибаева Е.А. Юридическая природа и правовое положение специализированных установ ООН. Дисс…докт.юрид.наук. – М.,1969. – С.142.
Можна вважати, що установчий акт міжнародної організації, створюючи новий елемент міжнародних відносин – міжнародну організацію, створює завдяки цьому і самостійний механізм, який відіграє активну роль, здійснює певний вплив на держави – члени. На відміну від традиційного міжнародного договору носіями прав і обов’язків згідно статуту організації є не тільки держави – члени міжнародної організації, але і сама організація. Відповідно, коло носіїв прав і обов’язків в такому випадку більш ширший, ніж у звичайному багатосторонньому договорі. Саме тому, суттєвим виявляється твердження Г.І.Тункіна про те, що статут міжнародної організації більш складне явище, ніж звичайний багатосторонній договір. Тункин Г.И. Теория международного права. – М.: Межд. отношения, 1970. – С.365.
Дана позиція повністю відповідає положенням про право міжнародних договорів. Стаття 5 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року містить положення про те, що “дана конвенція застосовується до будь-якого договору, який є установчим актом міжнародної організації без шкоди для відповідних правил даної організації”. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року. – В кн. Советский Ежегодник Международного Права. – 1977. – М.: Наука,1979. – С. 398.
Отже, це означає, що дана стаття містить, по-перше, загальне правило, згідно з яким статути міжнародних організацій прирівнюються до міжнародних договорів і, відповідно, на них розширюється дія Віденської конвенції 1969 року; по-друге, ст. 5 містить і спеціальне правило, згідно з яким підкреслюється специфіка цієї групи міжнародних договорів, оскільки положення Конвенції поширюються на них з врахуванням “відповідних правил, які діють в самій організації”.
Укладення і дія статуту міжнародної організації, який покликаний регулювати більш складну систему відносин, ніж звичайні багатосторонні міжнародні договори, безумовно, має свої особливості. Однак, переважна більшість положень Віденської конвенції 1969 року застосовуються до статутів міжнародних організацій: це норми, які регулюють питання стосовно укладення і вступу в силу міжнародних договорів, за виключенням положень щодо застережень; недійсності договорів; значення міжнародного договору для третіх держав; дія міжнародних договорів, перш за все основного принципу pacta sunt servanda і т.д.Тункин Г.И. Вк. Вид. – С.365-366. Шибаева Е.А., Поточний М. Правовые вопросы структуры и деятельности международных организаций. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1988. – С.42-44.
В той же час у цієї категорії міжнародних договорів існує і своя специфіка, яка з’явилася в результаті практичної діяльності міжнародних організацій. Наприклад, для прийняття застереження, яке зроблене державою до установчого акту міжнародної організації, необхідна згода компетентного органу організації.
Що стосується особливостей статутів міжнародних організацій, як міжнародних договорів, то у вітчизняній юридичній науці це питання розглядалося в основному при аналізі установчих документів Організації Об’єднаних Націй або спеціалізованих установ ООН. Так, В.М. Шуршалов, досліджуючи природу Статуту ООН, поряд з іншими ознаками звертає увагу на відсутність в ньому вказівки щодо процедури денонсації. Шуршалов В.М. Основания действительности международных договоров. – М.: Изд-во АН СССР, 1957. – С. 161. Г.І. Морозов, окрім цього вважає, що на незвичний характер вказує вже сама назва установчого акту – Статут, а також формула преамбули. Морозов Г.И. Организация Объединенных Наций. – М.: Изд-во ИНО,1962. – С.162-164. В колективній праці “ООН. Итоги. Тенденции. Перспективы.” Він відзначає і такі специфічні риси, як порядок вступу в силу Статуту і процедуру прийняття поправок. ООН. Итоги. Тенденции. Перспективы. – М.: Межд. отношения, 1970. – С.421. Е.А.Шибаєва бачить особливості установчих актів спеціалізованих установ ООН в інституті прийняття, який замінює щодо таких договорів традиційні інститути ратифікації і приєднання, у різноманітності формул вступу їх в силу, у відсутності вказівки на термін дії.Шибаева Е.А. Некоторые юридические особенности учредительных актов специализированных учреждений ООН. // Правоведение. - №1. – 1964. – С.166-169. До специфіки цієї категорії договорів вона відносить і порядок прийняття застережень, питання правонаступності міжнародних організацій. Шибаева Е.А., Поточний М. Вк. вид. – С.43.
Специфіка міжнародних договорів, які є установчими актами міжнародних організацій, дала підставу деяким західним юристам висунути теорію, згідно з якою, статути міжнародних організацій не є міжнародними договорами, а за своєю природою прирівнюються до державних конституцій.
