Закон передбачає низку додаткових правил судового слідства в справах про злочини неповнолітніх. У силу ч.2 ст. 440 КПК України при оголошенні неповнолітньому обвинуваченому про закінчення розслідування і пред'явленні йому матеріалів справи обов'язкова присутність захисника, а з дозволу слідчого може бути присутнім законний пред-ставник неповнолітнього. При цьому слід мати на увазі, що як і захисники з моменту пред'явлення обвинуваченому матеріалів і справи для ознайомлення можуть виступати і близькі родичі обвинуваченого.

Слідчий може не допускати законного представника непов-нолітнього обвинувачуваного до участі в ознайомленні з матеріалами справи або усунути його від даної процесуальної дії, якщо визнає, що це може спричинити негативний вплив на обви-нувачуваного або зашкодить його інтересам.

Якщо суспільно-небезпечне діяння було вчинено особою у віці, від 11 років і до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, по закінченні розслідування слідчий виносить мотивовану постанову про закриття справи та направлення її до суду для застосування до неповнолітнього примусових заходів ви-ховного характеру. Справа в такому випадку разом з постановою направляється прокурору.

Неповнолітньому, щодо якого винесена названа постанова, а також його батькам чи особам, які їх заміняють, перед направлен-ням справи прокурору надається можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи. При цьому вони мають право користуватися послугами захисника.

Чинне законодавство передбачає можливість звільнення деліктоздатного неповнолітнього, який вчинив злочин, від кримінальної відповідальності і застосування до нього примусових заходів виховного характеру

Згідно зі ст. 97 КК України та ст. 9 КПК України непов-нолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його ви-правлення і перевиховання можливе без застосувати покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові за-ходи виховного характеру, передбачені частішою другою статті 105 КК України.

У такому разі неповнолітньому, з дотриманням вимог статей 438 і 440 КПК України, пред'являється обвинувачення і після ви-несення рішення про направлення справи до суду для застосування примусових заходів виховного характеру надається можливість оз-найомлення з усіма матеріалами справи. Справа зі списком осіб, які підлягають виклику до суду, направляється прокурору.

Для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідаль-ності і застосування до нього примусових заходів виховного ха-рактеру необхідна сукупність таких умов: подія злочину дійсно мала місце; даний злочин вчинив деліктоздатний неповнолітній обвинувачуваний; цей злочин є злочином невеликої тяжкості; подія злочину не має великої суспільної небезпеки; наявні всі умови і можливості для виправлення неповнолітнього без застосу-вання покарання; відсутні заперечення з боку неповнолітнього або його законного представника про такс розв'язання справи.

2. Предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх

2.1 Обставини які з’ясовуються у справах про злочини вченені неповнолітніми.

дата народження;

Стан здоровя і загальнго розвитку неповнолітнього (занаявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також вияснено, чи міг він цілком усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки і в якій мірі міг керувати ними);

характеристику особи неповнолітнього;

обставини, що негативно впливали на його життя і виховання;

обставини, що негативно впливали на його виховання;

наявність дорослих підбурювачів та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.

Закон відзначає, що для встановлення зазначених обставинне повинніі бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати важливі відомості, витребувані необхідні документи і проведені інші слідчі і судові дії. %

Дані про точний вік обвинувачуваного дозволяють: вирішити щ питання про принципову можливість притягнення його кримінальної відповідальності; врахувати вікові особливості при проведенні слідчих і судових дій; правильно визначити процесуальну процедуру провадження у справі і форму розв'язання справи.

2.2 Питання які вирішує експертиза—

Чи відповідає рівень інтелектуального розвитку непов-нолітнього обвинувачуваного його віку?—

Чи є в неповнолітнього обвинувачуваного ознаки відста-вання в психічному розвитку, якщо так, то ?, чому вони виража-ються і з чим воші пов'язані?—

Чи міг неповнолітній цілком усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їхнього наслідки і якою мірою міг керувати ними в конкретних обставинах?—

Чи має оцінка ситуації неповнолітнім залежність від впливу з боку дорослих і якщо так, то який ступінь цієї залежності?—

Чи має неповнолітній обвинувачуваний відхилення в психічному розвитку (психічні аномалії). яга не виключають його осудності й у чому вони виявляються?

Чи не потребує обвинувачуваний лікування і якщо так, то якого.

2.3 Дослідженян умов життя і виховання неповнолітнього

Дослідженян умов життя і виховання неповнолітнього та обставин які негативно вплинули на його виховання потрібні для зясування причин і мотивів вчинення злочину, визначення особливостейй характеру обвинуваченого, його вольваого та морального розвитку. Тут потрібний аналіз обствиня які могли впливати на формування його злочинної установки і конкретно злочинного наміру: пияцтво, наркоманія, розбещеність, переслідування за крики тику, національні забобони та інші негативні обставинив школі чи трудових і неформальних колективах