“Правова держава: історико-правові аспекти”

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….3

Розділ І. Історія становлення і розвитку ідеї правової держави………………5

Концепції правової держави у працях видатних зарубіжних мислителів…………………………………………………………..5

Внесок українських вчених у теоретичну розробку правової держави…………………………………………………………….11

Розділ ІІ. Правова держава – головний гарант і організатор здійснення та захисту основних прав людини…………………………………………………13

2.1. Поняття правової держави. Основні принципи та риси, що характеризують правову державу………………………………………………13

2.2. Верховенство права як ознака правової держави………………….21

2.3. Вихідні положення сучасної загальної теорії правової держави....23

Розділ ІІІ. Україна на шляху до правової держави…………………………….25

3.1. Проблеми формування правової держави в Україні……………….25

3.2. Закріплення основ правової держави в Конституції України

від 26 червня 1996 року……..……………………………………………29

Розділ IV. Правова держава як форма демократії……………………………..31

Висновок…………………………………………………………………..34

Список використаних джерел……………………………………………36

Вступ

Ідея правової держави зародилася досить давно, ще в античні часи, хоча сам термін не вживався. Він з’явився в німецькій літературі. Спеціалісти в галузі політичних вчень сперечаються про те, хто був основоположником теорії правової держави. Одні стверджують, що І.Кант, інші називають німецьких юристів першої половини ХІХ ст. Т.К. Велькера, Р. фон Моля . Але більшість науковців сьогодні сходяться на думці, що І.Кант дав філософське обгрунтування теорії правової держави, а вищезгадані німецькі юристи включали в назви своїх робіт термін правова держава і детально розкривали своє розуміння цього поняття.

В нашій країні ідея правової держави була відкинута в зв’язку з тим, що вона була несумісна з ідеєю “диктатури пролетаріату” і взагалі з різними авторитарними режимами. Правова держава – це не організація насильства одного класу над іншим, як розуміли тоді суть держави класики марксизму. Вона повинна оптимально і збалансовано виражати потреби і інтереси всіх класів і соціальних груп, повинна стати соціально-демократичною державою. В колишньому СРСР до 1985р. це ідея вважалась буржуазною, тому це поняття зникло з наукової літератури.

Лише в зв’язку з так званою перебудовою постало питання про необхідність побудови соціальної правової держави.

У різних країнах основи правової державності складались по-різному, але загальним у цих процесах було одне – рух до свободи, свідоме прагнення уникнути тоталітарного режиму, зобов’язати державу поважати права громадян. Юридично це означає визнання свободи людини і суспільства від необмеженого втручання держави в їх справи, примат Права, зобов’язання держави у всій своїй діяльності дотримуватися закону, демократичність функціонування державних органів, визнання і забезпечення незалежності суду. По-суті – це підсумок світового досвіду розвитку цивілізації, на який слід зважати і використовувати його в процесі формування правової державності в Україні.

На відміну від минулих концепцій держави, які розглядають її як знаряддя класового панування, сучасні концепції в умовах формування цивілізованого суспільства, нового державного і політичного мислення, на засадах ідеологізованості міжнародних відносин, пріоритету загальнолюдських цінностей здебільшого вбачають у ній механізм забезпечення цілісності суспільства, вирішення загальних справ, соціального компромісу. Держава і громадське суспільство розглядаються як суб’єкти права, тобто рівні і вільні.

Метою написання даної кваліфікаційної роботи є висвітлення поняття правової держави як гаранту здійснення та захисту прав людини, визначення її сутності і значення та розкриття соціального призначення, ролі і функції правової держави у її основних принципах, а також звернення уваги на шляхи формування і перспективи розвитку правової держави в Україні.

Розділ І. Історія становлення і розвитку ідеї правової держави.

Концепції правової держави у працях видатних зарубіжних мислителів.

Ідея правовї держави є одним з найцінніших досягнень світової політико-правової думки. Поняття “правова держава” склалося не одразу, зміст його збагачувався поступово. З розвитком політичної думки розроблялися категорії, що склали надалі цілісну концепцію. Практичне значення концепції правової держави зумовлюється тим, що вона концентрує, втілює прогресивні здобутки людства у державно-правовій сфері. Вже саме поняття правової держави є загльноцивілізаційним надбанням, загальнолюдською цінністю політико-юридичної практики.

Слід зазначити, що традиційна концепція правової держави виникла на початку минулого століття. Але багато ідей, на основі яких вона формувалася, висувались набагато раніше, ще у часи античності. На думку філософів і юристів того часу, правова держава – це така держава, в якій правда, справедливість, право, закон є традиційно божественними настановами, необхідними атрибутами космічних і земних порядків, антиподами насильства, свавілля і хаосу.[6,16]

Одним з великих мислителів античності є Платон (427-347 рр. до н.е.) розрізняв два види правової держави: в першому над всіма возвеличуються правителі як особистості, а в другому – закони. Платон писав, що державність можлива там, де панують справедливі закони, “де закон володар над правителями, а вони його раби”.

Другий знаменитий філософ давніх часів – Арістотель (384-322 рр. до н.е.) припускав, що у найбільш правильно побудованій державі правлять не люди, а закони, оскільки навіть найкращим правителям характерні спокуси, а закон є “врівноважений розум”. Порушення правителями законів, писав Арістотель, веде до відхилення в сторону “деспотії”[7,5]. Тобто він розробив вчення про роль закону в політичному житті, про співвідношення природного й умовного права, висунув ідею безпосереднього самоуправління і вільного громадянина, який має політичні права, бере участь у тій чи іншій формі в найважливіших функціях верховної влади – в суді, управлінні й законодавстві. Його ідеї були значною мірою сприйняті і розвинуті іншими видатними мислителями античності, середньовіччя і Нового часу.

Для старогрецьких концепцій характерним було розуміння держави як вираження спільного інтересу. Славнозвісний римський оратор, державний діяч і мислитель Марк Тулій Ціцерон (106-43 рр. до н.е.) до цього додає також розуміння держави як певного правового утворення, “спільного правопорядку”. Ця юридизація поняття держави далі була прийнята прибічниками ідеї правової держави. Він