Перший з них – панування права у всіх сферах суспільного життя та верховенство закону, який виражав би правові принципи суспільства. Закон, що відповідає суспільним відносинам, привовим принципам, волі народу, є юридичним актом правової держави. Його, як прийнятий вищим законодавчим органом держави, не можна скасувати, змінити чи зупинити ні відомчими актами, ні урядовими постановами. Принцип верховенства закону є невід’ємним і необхідним елементом правової держави. Це повинно полягати у ієрархії правових норм, коли органи державного управління вирішують виключно управлінські завдання і не втручаються у сферу прав людини. Однак, практика свідчить, що це не дотримується.

У працівників державного апарату тривалий час складають зневажливе ставлення до закону, що призводило до правопорушень. Без підвищення авторитету закону в суспільній свідомості, без формування правової культури службових осіб побудова правової держави неможлива.

Непорушність свободи особи, її прав та інтересів, честі і гідності, їх охорона та гарантованість – другий принцип. Право, закон уособлюють норму свободи, а забезпечення прав і свобод особи через закон – важлива функції правової держави.

Конституція України закріплює права і свободи громадян – економічні, політичні, соціальні, культурні, особисті, має перелік їх гарантій. Проте ще існують недоліки правового механізму, призначення якого усувати та запобігати порушенням прав і свобод.

Зокрема, одним з них є відсутність чіткої нормативної бази для реалізації громадянами конституційних прав і свобод.

З’явилась необхідність у створенні скоординованої системи гарантій особистих прав громадян, відсутність або суперечність яких на практиці призводить до применшення можливості їх правового захисту.

Однією з важливих умов є розширення судового захисту прав громадян, який повинен гарантувати оскарження кожного факту порушення конституційних прав, незважаючи на те, допущений він одноособово чи колегіально. Робота в цьому напрямі проводиться, зокрема, по приведенню законодавства у відповідність з Міжнародним Пактом про громадянські і політичні права.

Третій принцип – взаємна відповідальність особи і держави. Цей принцип відбиває моральні засади у відносинах між державою, як носієм політичної влади і громадянином, як учасником її здійснення. Встановлюючи у законодавчій формі свободу суспільства і особи, сама держава не вільна від обмежень у власних рішеннях і діях. Завдяки закону вона повинна брати на себе обов’язок забезпечити справедливість у своїх відносинах з громадянами, громадськими організаціями та іншими державами.

“Панування закону” має на увазі те, що держава та її органи визнають пріоритет права, підкоряються праву, не можуть його обходити і несуть відповідальність за його порушення. Правова держава повинна нести політичну, правову і моральну відповідальність перед народом за невиконання взятих на себе зобов’язань. Правова держава немислима без чітких і конкретних юридичних заходів відповідальності службових осіб за невиконання обов’язків перед громадянами.

Не менш важливою є відповідальність особи перед державою. Період застою, приниження інтересу громадян до справ суспільства і держави, зрівнялівка, пригнічення самостійності та ініціативи послабили почуття відповідальності службових у громадян. Щоб це подолати, необхідно усунути відчуження громадяни від суспільних і державних справ і посилити відповідальність за свої вчинки.

Правова держава повинна мати ефективні форми контролю і нагляду за здійсненням законів та інших нормативно-юридичних актів. Це – четвертий принцип. Головну роль у вирішенні колізій має відігравати суд, який будує свою діяльність відповідно до таких демократичних принципів, як: нездоланність, колегіальність, гласність, змагальність і рівність сторін, право на оскарження прийнятих рішень. Формування правової держави передбачає дальшу декларацію судочинства, захист суддів від будь-якого тиску і втручання у їх діяльність. Вони підкоряються тільки закону. [12,27]

П’ятий принцип – розподіл державної влади між її органами: законодавчим, виконавчими і судовими. Згідно ст. 6. Конституції України на конституційному рівні проголошується один із важливих принципів організації державної влади, який є одночасно характерною ознакою, атрибутом правової держави, а саме розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Він закріплений у конституціях багатьох демократичних країн.

У відповідності з Конституцією України в цій статті не лише закріплений поділ державної влади, а й закріпльється важливе положення про те, що органи здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6). Параметри цих повноважень виписані у відповідних розділах Основного Закону. Так, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, повноваження якої визначаються розділом IV Конституції. Розділ V визначає повноваження Президента України як глави держави. Повноваження органів виконавчої влади закріплені у розділі VI “Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади”. Відповідним чином У Конституції визначена система та повноваження органів, які здійснюють функції, пов’язані із правосуддям у нашій державі (розділи VIII i XII).

Шостий принцип – наявність у громадян правової культури. Побудова правової держави, забезпечення поступового руху по демократичному шляху розвитку, коли на перший план висувається функція захисту прав і та інтересів громадян, можлива за однієї обов’язкової умови – підвищення правової культури населення.

Правова культура – один з найважливіших інструментів суспільних перетворень. Вона поєднує соціальні ідеали і практику, моральні і правові цінності з практично корисною діяльністю по втіленню в життя вимог законності.

Правова культура об’єднує в собі здобутки людства в галузі права і засвоюється особою шляхом набуття знань про право, про свої права, свободи, обов’язки, способи та методи їх захисту та гарантії для особи, її недоторканості, недоторканості її сім’ї та власності. Тому знання права і вміння правильно ним користуватися свідчить про високий культурний рівень українського населення.

Закріплення основ