2.2 Фермер - основний суб'єкт підприємництва на селі

Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" орієнтує ці господарства на високотоварне виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку і реалізацію.

Отже, сучасний фермер, власник сільськогосподарського підприємства є підприємцем. Його характерні риси - заповзятливість, уміння відкривати нові можливості на кожній ділянці сільськогосподарського виробництва, в усіх сферах багатопланової фермерської діяльності.

В Україні фермерами стають, як правило, досвідчені, висококваліфіковані, майстерні люди, які глибоко знають свою справу - агрономи, економісти, механізатори, бригадири. Вони добре ознайомлені з технологією і організацією всієї номенклатури сільськогосподарського виробництва. Проте цих знань і досвіду для фермера - самостійного виробника в умовах ринкових відносин абсолютно недостатньо. Потрібно оволодіти методами, стилем, рисами незалежного підприємця, наполегливо пізнавати закони ринку, знати свої права, орієнтуватись у законах державної підтримки фермерства.

За американськими даними, причини банкрутства малих ферм найчастіше пов'язані з менеджерською недосвідченістю або некомпетентністю (наприклад, досвідчений агроном, але недосвідчений комерсант), недостатнім досвідом у галузі комерції, фінансів, управління, невмінням налагодити і підтримувати ділові зв'язки і контакти. Комерційними причинами краху малих ферм є незначні обсяги продажу продукції, значні експлуатаційні витрати, непристосованість до конкурентів тощо.

Дослідження показують також, що досягають успіху й малі підприємства, власники яких багато працюють. Нашим фермерам працювати не звикати, але тепер вони діють у незвичних умовах господарювання, на нових засадах підприємця-власника.
Діяльність фермерського господарства офіційно віднесено до підприємницької форми господарювання. Це стимулює формування особистості фермера-власника нового типу, якому притаманні риси сучасного підприємця, здатного переборювати перепони, труднощі, самостійно знаходити у складних ситуаціях рішення, які забезпечують йому успіх.

Перед фермерами лежить широке поле діяльності в організації сучасного високорентабельного конкурентноспроможного товарного виробництва сільськогосподарської продукції. Це загальна мета фермерства країни, а мета кожного фермера - досягти максимального обсягу виробництва продукції та прибутків після її реалізації. Для цього фермер повинен добре знати особливості свого господарства, якість землі, місцеві погодні умови, вміти аналізувати попит і пропозицію ринку, його кон'юнктуру, правильно визначати спеціалізацію господарства. Іншими словами, в сучасних умовах підприємцеві необхідно оволодіти трьома найважливішими властивостями: "знати", "вміти", "хотіти".

Знати означає мати всю потрібну інформацію, оволодіти потрібними знаннями, щоб свідомо робити свою справу. Зокрема, слід орієнтуватись у правових актах, які регламентують його діяльність.

1. Закони України, спрямовані на розвиток і державну підтримку сільського (фермерського) господарства, підприємництва в умовах самостійного господарювання (Закон "Про селянське (фермерське) господарство", Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1991р. "Про розвиток селянських (фермерських) господарств"). Серед іншого ними передбачається:

- для стимулювання розвитку фермерських господарств запровадити пільгові умови кредитування, оподаткування, страхування, матеріально-технічного забезпечення на період їхнього становлення;

- втручання в діяльність таких господарств державних органів, а також службових осіб не допускається;

- фермери звільняються від плати за землю протягом перших трьох років господарювання;

- фермерські господарства діють на принципах самоокупності, їм надається право самостійно організовувати виробництво, визначати напрями спеціалізації, розпоряджатись виготовленою продукцією;

- у перехідний період до ринкових відносин вони можуть придбати матеріально-технічні ресурси в системі постачальницьких організацій, у тому числі за рахунок пільгових фондів, а також у державних організацій за цінами, що діють для колгоспів і радгоспів; ремонт техніки, зоотехнічне і ветеринарне обслуговування здійснюються державними сервісними підприємствами за тарифами для державних і кооперативних господарств.

2. Програма державної підтримки підприємництва (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р.) . Основна мета програми - реалізація державної політики захисту і підтримки підприємництва, передусім у приватному секторі економіки, створення правових і організаційно-економічних умов для його розвитку, формування механізму державного регулювання і координації підприємницької діяльності.

Як основні напрями підприємницької діяльності програмою визначаються ті, які мають загальнодержавне пріоритетне значення: виробництво, переробка і зберігання сільськогосподарської продукції; обслуговування агропромислового комплексу, виробництво продукції для його забезпечення; виробництво товарів народного споживання, продуктів харчування.

Отже, фермерське господарство є найбільш пріоритетним напрямом розвитку сільського господарства в державі. Створюються умови для державного захисту фермерства, його інтересів, його економічної підтримки. В пошуку вирішення проблем, що виникають, слід : повніше використовувати правову базу розвитку і підтримки підприємництва; створити спеціальну систему фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності на селі, а також систему забезпечення матеріальних умов розвитку підприємництва;
сформувати ринкову інфраструктуру і конкурентне середовище для забезпечення підприємницької діяльності; створити систему підготовки кадрів для підприємницької діяльності; розробити систему інформації і науково-технічної підтримки сільськогосподарського підприємництва, яка повинна включати: оперативну інформацію про зміни в законодавстві; інформацію про наявність товарно-матеріальних цінностей; моніторинг ринку цінних паперів, рівня цін, котирувальних акцій, курсів іноземних валют, діяльності фінансових інститутів; інформацію про суб'єкти господарювання; інформаційний банк даних про досвід аналогічного підприємництва за кордоном тощо.

Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожен дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку і виявив таке бажання. Підприємець, а тим більше фермер, який не має управлінського апарату, повинен знати головні функції керівника в умовах ринкових відносин, володіти інформацією для аналізу кон'юнктури внутрішнього і світового ринку, економіки країни, попиту і пропозиції, динаміки цін на товари, продукцію, послуги, що цікавлять його.
У книзі "Вироблення і прийняття управлінських рішень" американські економісти Лорн Планкетті і Гай Хейла, автори найсучаснішої теорії "випереджаючого управління" пишуть, що Генрі Мінцберг у своїй книзі "Природа діяльності керівника" ставить під сумнів твердження, що планування, контроль, розподіл ресурсів, розпорядження, тощо є основними функціями керівника. 'Він вважає, що запорукою успіху в управлінській діяльності є вміння "переробляти інформацію", тобто йдеться знову-таки про спроможність керівника виробляти, класифікувати,