Фермерський доход іде на задоволення потреб сім'ї, розвиток виробництва, створення фонду ризику та на інші цілі. Якщо селянин цікавиться розміром підприємницького доходу, то він повинен із свого доходу вирахувати фонд оплати праці. Одержана різниця покаже наявність або відсутність прибутку. При цьому фермер може самостійно змінювати величину прибутку (чистого доходу), призначеного на розширення і обновлення виробництва, регулюючи розмір доходу на особисте споживання, підвищення рівня життя своєї сім'ї.
Починаючому підприємцю, в тому числі і фермеру, вже з перших кроків своєї діяльності важливо оцінити життєздатність створюваного ним підприємства (ферми). Буде краще, якщо провести його економічне обґрунтування у декількох варіантах і у різні періоди розвитку. Так можна більш об'єктивно оцінити його доходність як на близьку, так і на більш віддалену перспективу. В кожному варіанті повинні враховуватися найважливіші економічні умови господарювання. Так, наприклад, на початку фермерського руху селянському господарству надавались пільги по податках, кредитуванню і т. п. В подальшому ж прийдеться виплачувати земельний і прибутковий податок, більш високі проценти за кредит, повертати позички.

Як бачимо, механізм формування і використання підприємницького доходу нескладний, але для його правильного застосування на практиці підприємець повинен володіти основами діючого законодавства і методикою визначення кожної статті надходження і витрат. Основним джерелом доходів підприємця (фермера), все таки, буде виручка від реалізації обсягу його товарної продукції.

Розраховуючи виручку, слід передбачити можливість реалізації продукції по різних каналах (за прямими договорами із заготівельними організаціями, на ринках і т. п.) і за цінами, що склалися на момент реалізації продукції. Такий розрахунок доцільно виконувати у декількох варіантах, що дає змогу точніше оцінити перспективи господарства.
У витратах, наприклад, селянського господарства, основну питому вагу займають матеріальні витрати. Тому найважливішим завданням фермера є найбільш ефективне використання матеріальних ресурсів (кормів, насіння, добрив і т. п.), зниження їх витрат на одиницю товарної продукції. Разом з тим рівень доходів в значній мірі залежить і від зовнішніх факторів, на які власники господарств іноді не можуть впливати. За користування землею, худобою, іншими основними засобами фермер зобов'язаний робити відрахування їх власникам; він платить податки державі, місцевим органам влади. Зміст і розмір цих платежів залежить від цілого ряду умов, в тому числі від статусу селянського господарства.

Якщо фермер є орендарем землі, продуктивної і робочої худоби, техніки і інших основних засобів, то він повинен щорічно здійснювати орендні платежі аж до моменту їх випуску у власність (якщо це передбачено угодою). Як визначити розмір орендної плати, яку форму її вибрати, які умови покласти в основу її диференціації, враховуючи різні природно-кліматичні умови ведення селянського господарства? Ці питання кожний раз доводиться вирішувати при укладанні договорів з орендодавцями (власниками паїв, місцевими органами влади).

3.2 Визначення економічної ефективності підприємств агробізнесу

При визначенні економічної ефективності виробничої діяльності приватних підприємницьких структур агробізнесу розглядаються наступні питання :

визначення маржинального доходу;

беззбитковий об'єм виробництва і реалізації продукції рослинництва та його визначення;

беззбитковий об'єм виробництва і реалізації продукції тваринництва та його визначення;

проектний розрахунок урожайності культур та об'ємів виробництва продукції рослинництва для отримання певного розміру прибутку;

проектний розрахунок продуктивності тварин та об'ємів виробництва продукції тваринництва для отримання певного розміру прибутку.

Для визначення маржинального доходу необхідно перш за все зробити розподіл витрат на постійні і змінні. До постійних витрат відносяться такі витрати, розмір яких не залежить від об'ємів виробництва (погодинна оплата праці та нарахування на неї, витрати на утримання основних засобів, витрати по управлінню і організації виробництва, страхові платежі, орендна плата та інші).

Змінні витрати визначаються як різниця між загальною сумою виробничих витрат і постійними витратами.

Маржинальний доход розраховується як різниця між ціною реалізації та змінними витратами у повній собівартості одиниці продукції за формулою:

Мg = Ц - Вз

де Мg - маржинальниій доход на одиницю продукції, грн.;

Ц - ціна реалізації, грн.;

Вз - витрати змінні, грн.

Для визначення беззбиткового об'єму виробництва та реалізації продукції необхідно постійні витрати поділити на маржинальний доход за формулою :

Об = Вп : Мg

де Об - об'єм беззбитковий, ц, т;

Вп - витрати постійні, грн.;

Мg - маржинальний доход, грн.

При визначенні об'ємів товарної продукції для отримання певного прибутку використовується формула :

От = Пп + Вп/Мg

де От - об'єм товарної продукції, ц, т;

Пп - прибуток проектний, грн.;

Вп - витрати постійні, грн.;

Мg - маржинальний доход від реалізації одиниці продукції, грн.
Розрахунки по визначенню беззбиткового об'єму виробництва та реалізації продукції проводять за показниками, відображеними в таблицях 3.2, 3.3.

Таблиця 3.2.

Беззбитковий об'єм виробництва і реалізації
продукції рослинництва та його визначення (200__р.)

Показники | Одиниця виміру | Види продукції

зернові | цукрові буряки | картопля

1. Валове виробництво продукції | ц    

2. Виробничі витрати | грн.   

в т. ч. : а) постійні | грн.    

б) змінні | грн.    

3. Питома вага постійних витрат (гр. 2а : гр. 2) | %    

4. Виробнича собівартість 1 ц продукції (гр. 2 : гр. 1) | грн.    

5. Постійні витрати в розрахунку на 1 ц продукції (гр. 4 х гр.3) : 100 | грн.    

6. Ціна реалізації 1 ц продукції | грн.    

7. Повна собівартість реалізованої продукції | грн.    

8. Змінні витрати у повній собівартості одиниці продукції (гр.7 - гр.5) | грн.    

9. Маржинальний доход від одиниці продукції (гр. 6 - гр.