одержувати від кожного страховика встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про його фінансовий стан, а від підприємств, установ, організацій, банків і громадян - інформацію, необхідну для виконання покладених на цей орган функцій;

створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок діяльності страховиків;

заслуховувати на колегії доповіді керівників страховиків з питань їхньої діяльності;

одержувати безоплатно від органів державної виконавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на орган нагляду завдань;

звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика у випадках, передбачених чинним законодавством.

У складі Мінфіну створено департамент фінансових установ та ринків. Департамент забезпечує проведення Мінфіном державної політики стосовно не лише страхування, а й державних лотерей, фінансових установ і ринків.

Департамент має центральний апарат та відділи нагляду в регіонах.

Центральний апарат Департаменту має підрозділи, які забезпечують виконання основних його функцій щодо контролю за страховим ринком.

3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ СТРАХУВАННЯ

Основні засади вдосконалення державної політики в галузі страхування базуються на європейських підходах до контрольної діяльності держави, які формуються міжнародною організацією страхових наглядів та Комітетом зі страхування при Європарламенті. їх можна визначити так:

подальша інтеграція України в міжнародні страхові структури,

розвиток законодавчої і нормативної бази;

розробка стандартів електронного обігу та обліку;

створення умов для взаємовигідної інтеграції страхової та банківської систем;

формування об'єднань страховиків з найважливіших проблем страхування;

створення оптимальної структури співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням;

залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування;

створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Подальший розвиток законодавчої та нормативної баз передбачає розробку й ухвалення низки законодавчих актів, які розвивають страхове законодавство України. Насамперед це стосується перестрахування, а також діяльності страхових посередників.

Потребує невідкладного впорядкування нормативна база у сфері обліку, статистичної і бухгалтерської звітності, аудиту. Важливо також законодавче й нормативно вдосконалювати систему страхування життя, медичного та пенсійного страхування, страхування політичних ризиків, діяльності товариств взаємного страхування і т. ін.

Розвиток страхового ринку потребує вирішення багатьох актуальних питань через об'єднання страховиків, що спеціалізуються на найважливіших напрямках страхової діяльності.

В Україні набула поширення така форма, як страхові бюро. Членство в таких бюро, що створені відповідно до рішень Уряду України, е обов'язковим для всіх страховиків, котрі отримали ліцензію на певний вид діяльності.

У найближчій перспективі державне регулювання через обов'язкові пули - страхові бюро - може стати одним із основних напрямків державного впливу в галузі страхування.

Важливе значення має також подальша інтеграція України у світові структури, що визначають міжнародну політику в галузі страхування.

ВИСНОВОК

Подальша інтеграція України в міжнародні структури дозволить вивірити державну політику щодо регулювання страхової діяльності згідно із застосовуваними у світі формами, методами та важелями. Розвинені країни - члени Європейського Союзу - мають максимально ідентифіковані методи державного регулювання, установлювані відповідними директивами цього Союзу.

Державна політика має також удосконалюватися через сприяння оптимізації співвідношення між обов'язковим та добровільним страхуванням.

У цьому плані сьогодні постають три головні завдання. Перше - перегляд щодо можливого зменшення діючих видів обов'язкового страхування. Друге - упорядкування умов та порядку здійснення зазначених видів. І третє - введення нових видів тільки в разі реальної потреби в цьому.

Тому найближчим часом необхідно законодавче визначити поле, що його має посідати страховий ринок у соціальних програмах, і прийняти необхідні рішення щодо його входження в ці програми. Зауважимо, що страховий ринок не може повністю взяти на себе виконання функцій за соціальними програмами. Держава за рахунок своїх власних коштів має гарантувати мінімум соціальних благ за всіма напрямками.

Завдання держави - регулювати також систему короткотермінової перепідготовки кадрів з дуже вузьких питань, таких як актуарні проблеми, перестрахування тощо.

І, нарешті, серйозного значення набуває сьогодні посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.

Список літератури

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» // Урядовий кур’єр. — 2001. — 7 листопада.

Александров А. А. Страхование. — М.: ПРИОР, 1998. — 186 с.

Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Знания, 1997. —216 с.

Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Страхование. Учебник. — СПб.: Питер, 2001. —256 с.

Баронин Б. И., Внукова Н. Н., Временко Л. В. Мир оценки и страхования недвижимости. — Харьков: Форт, 1996. — 64 с.

Брагинский М. И. Договор страхования. — М: Статут, 2000.

Воробьев М. В. Страхование от огня. — М.: Анкил, 1992. — 16 с.

МанзсА. Основи страхового дела (Сокр. пер. с нем). — М.: Анкил, 1992. —114 с.

Основи страховой деятельности: Учебник / Отв. ред. проф. Т. А. Федорова. — М.: БЕК, 1999. — 776 с.

Особенности имущественного страхования (Опыт страхового рынка Швейцарии). — М.: Анкил, 1994. — 32 с.

Страховое дело: Учебник / Под ред. Л. И. Рейтмана. — М.: Рост, 1992. —530 с.

Страхування. Навч.-метод. посібник / За заг. ред. О. О. Гаманкової. — К.:КНЕУ, 2000. —120 с.

Шахов В. В. Страхование. Учебник для вузов. — М.: Страховой по-лис: ЮНИТИ, 1997. — 311с.

Шелехов К. В., БігдашВ.Д. Страхування. Страхові послуги. — К.: ІЕУГП, 2000. — 268 с.

Шихов А. К. Страхование. Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА,