освіти, виховання, розвиток мистецтва й культури тощо.
В економічній сфері такими функціями є: госпо-дарсько-стимуляційна (виробнича); господарсько-ор-ганізаторська (програмування та організація вироб-ничої діяльності); науково-організаторська (органі-зація та стимулювання наукових досліджень у господарській сфері); господарчо-перехідна (перехід від планової до ринкової економіки); економічно-ре-гулювальна (регулювання та охорона праці, забезпе-чення мінімального рівня споживання) та ін.
У політичній сфері до таких функцій належать: національна, забезпечувальна (створення і збережен-ня умов національної самобутності всіх корінних на-родів і національних меншин); демократизаторська (створення умов для реалізації народом своєї влади); охоронна (охорона конституційного ладу, правопо-рядку і дисципліни, всіх форм власності, прав, сво-бод і законних інтересів людини й громадянина) та деякі інші. Правознавство. Навчальний посібник./ За ред. В.В.Копейчикова, К.:Юрінком Інтер – 2000р., С.40
Зазначені вище держави мають і зовнішні функції.
У гуманітарній сфері — це: міжнародне забезпе-чення прав людини і громадянина; допомога наро-дам інших країн у разі стихійного лиха та інших кризових ситуацій; забезпечення чистоти, ефектив-ного використання й відтворення земного природ-ного середовища, що оточує людину; міжнародне культурно-виховне співробітництво між країнами; участь у забезпеченні розробок та безпосередній охо-роні здоров'я людей у всьому світі тощо. Коваль Л.В. Адміністpативне пpаво: Куpс лекцій для студентів юpид. вузів та фак./ Відп. pед. І.Д. Боpис.- 3-є вид. — К.: Вентуpі, 1998. — С. 29.
В економічній сфері — це участь у: створенні на основі міжнародної кооперації та інтеграції вироб-ництва і праці світової економічної системи; роз-в'язання глобальних господарських проблем та нау-кове їх обґрунтування (енергетика, космос, освоєння полюсів, Світового океану) тощо.
У політичній сфері ними є: розвиток міждержав-них договірних відносин; забезпечення суверенітету і обороноздатності країни; участь у ненасильницькому забезпеченні миру в усьому світі; участь у бороть-бі з міжнародними правопорушеннями та особами, винними у їх скоєні; поступова консолідація здоро-вих сил світу на забезпечення подальшого вирішен-ня глобальних проблем всесвітнього значення. Отже, групування державних функцій на різні ви-ди залежить від багатьох підстав і може здій-снюватися за різними напрямками діяльності держав.
2. Внутрішні функції держави
2.1. Регулювання економічних відносин
Економічна безпека — це здатність національної економіки забезпечити стабільний розвиток виробництва в державі з метою оздоровлення її головних потреб. Вона охоплює такі різновиди безпеки, як фінансова, енергетична, техніко-технологічна, продовольча та ін.
Фінансова безпека передбачає захищеність фінансових інтересів держави та інших суб'єктів господарювання. Саме вона тісно пов'язана з іншими складовими економічної безпеки, від її рівня залежить інвестиційний клімат у державі. Зумовлена вона стабільністю грошово-кредитної, бюджетної та валютної систем, залежить від багатьох показників, важливіші з яких такі: розподіл державного бюджету; стійкість банківської системи, національної валюти, стан зовнішньої та внутрішньої заборгованості; дефіцит платіжного балансу.
Енергетичну безпеку відображає захищеність держави (суб'єктів господарювання, регіонів, населення) від дефіциту енергії та її ціни на внутрішньому ринку. Вона залежить від кількості імпортованих енергоносіїв та країн-експортерів, енергомісткості виробництва, розвитку національного паливно-енергетичного комплексу, його технічного та технологічного рівня і, відповідно, собівартості енергії.
Технічна ти технологічна безпеки - це здатність держави забезпечити розробку та впровадження новітніх технологій для випуску конкурентоспроможної продукції. Її рівень залежить від державної підтримки фундаментальної та галузевої науки, орієнтованості на ресурсо- та енергозбережні технології, вихід на закордонні ринки. Від фінансової та техніко-технологічної безпеки залежить безпека військово-економічна. Вона зумовлена рівнем розвитку військово-промислового комплексу (ВПК), який повинен задовольняти потреби армії на рівні раціональної оборонної достатності і забезпечити експорт продукції військового призначення Михасюк І. Державне регулювання економіки. – К., 2000. – С. 27..
Продовольча безпеки передбачає забезпечення населення країни високоякісними продуктами харчування, гарантоване достатнє харчування (у разі стихійного лиха, війни, блокади з боку інших держав). Продовольча безпека залежить від стану національного агропромислового комплексу та його підтримки державою, земельного законодавства, форм власності та господарювання, а також платоспроможності населення. Вона зумовлює як стабільність, так і якість генофонду нації.
Економічна безпека країни залежить від дії внутрішніх і зовнішніх чинників та сил, зацікавлених у зміні державного політичного або соціального ладу.
Завдання економічної безпеки є складними, часто вони набувають статусу національної проблеми - збереження економічного суверенітету держави, тобто її повної незалежності від інших держав у внутрішніх справах і зовнішніх відносинах. Справжній суверенітет держави можливий тільки на засадах ефективної та конкурентоспроможної соціальне орієнтованої економіки. В кінцевому підсумку саме рівнем ефективності національної економіки визначається місце країни в світовому «табелі про ранги».
У січні 1997 p. Верховна Рада України прийняла Концепцію (Основи державної політики) національної безпеки України. У цьому документі економічна безпека (безпека в економічній сфері) потрактована як складова національної безпеки. До неї віднесені такі напрями державної політики національної безпеки: недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів, перетікання їх у тіньову економіку; контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника; боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відпливу національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів.
В основі економічного суверенітету є право власності українського народу на своє національне багатство. Спираючись на це право уповноважені народом органи самостійно регулюють економіку і зовнішньоекономічну діяльність.
Економічної безпеки України можна досягти за умови економічної рівноваги у державі. Рівновагою вважається таке становище населення країни, за якого забезпечується його нормальні умови буття і праці. А це залежить від наявності достатньої кількості основних ресурсів, сталості фінансово-кредитної і грошової системи, дієвості правоохоронної системи, готовності війська до захисту держави, надійності й ефективності системи самоврядування та державного управління Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К., 2001. – С. 594..
Економічна нестабільність зумовлює порушення економічної рівноваги, а