Рівень економічної безпеки можна знизити, якщо посилити залежність економіки від зовнішньоекономічних чинників. Для України така залежність виявляється передусім у потребі ввезення головної частки енергоносіїв із Російської Федерації і в труднощах налагодження дієвих зв'язків із альтернативними постачальниками, особливо нафти і газу.

Уряд України зобов'язаний розробити програму гарантування економічної безпеки держави як концептуальну основу для прийняття економічних і політичних рішень. Ця програма повинна охоплювати дані про наявність внутрішніх ресурсів і потребу в них, розробку рекомендацій щодо взаємозамінності ресурсів, регулювання їхнього експорту та імпорту, визначення місця України в світовій економічній системі, а також економічно-організаційні та правові заходи на випадок виникнення загрозливих ситуацій.

Україна може утвердитися лише виваженою, самостійною, незалежною політикою уряду щодо захисту свого ринку, протекціонізму власного виробництва, лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, використання іноземних кредитів на умовах, вигідних не тільки кредиторові, а й Україні.

З досвіду різних країн світу, зокрема й України, відомо таке: після здобуття державного суверенітету, якщо нема інституцій, які б його захищали, а переважна частина громадян не готова до розуміння проблем громадянського суспільства і суверенності, впровадження концепції «відкритого суспільства» у разі його некерованості може зумовити економічну небезпеку. Тому завдання держави полягає в тому, щоб методами регулювання економіки передбачити організаційні та правові заходи попередження загрозливої ситуації. Для України важливо підтримувати і далі розвивати взаємовигідні економічні зв'язки з Росією та іншими країнами СНД, з одного боку, і паралельно інтегрувати свою економіку з економікою країн Західної Європи. Однак швидка і непродумана інтеграція може спричинити банкрутство багатьох підприємств, втрату економічної рівноваги.

На нинішньому перехідному етапі першочерговим в економічній політиці держави є забезпечення продовольчої безпеки країни. Затяжний кризовий стан, у якому перебувають сільське господарство та інші галузі агропромислового комплексу (АПК), призводить до погіршення постачання населення продуктами харчування, створює соціальну напругу в суспільстві.

Аграрна криза в Україні була закладена ще колгоспно-радгоспною системою, яка свого часу трималась і навіть дещо прогресувала на «підсистемі страху». Раптовий розвал адміністративно-командної системи і передчасна дискредитація планування й управління були сприйняті як вседозволеність. Більшість колективних підприємств почала розпадатись, їхню власність розкрали. Новий час породив нові проблеми. Сьогодні якнайшвидше потрібно реформувати управління в господарствах, ліквідувати збиткові з них і створити нові фермерські. Кожне сільськогосподарське підприємство повинно знайти свій шлях і форму, однак єдиним і безумовним є впровадження приватної власності на землю та інші засоби виробництва Пріоритети економічної політики - Вибір-2000: Матер. "Круглого столу": Безпека економічних трансформацій, 15 жовт. 1999 р. - К.: НІСД, 1999..

Якщо б уряду вдалось вивести більшість структур АПК із ринкової стихії, як у країнах ЄС, то це дало б змогу державі регулювати ціни на основні продукти сільського господарства і, отже, безпосередньо впливати на соціальний захист населення.

Серед інших чинників важливе місце в аграрній політиці посідає державний протекціонізм, захист внутрішнього ринку шляхом обмеження ввезень іноземних товарів і з метою підтримки власного виробника. Для цього застосовують митний захист, субсидування експорту, гарантування цін тощо.

Особливу увагу треба приділяти фінансовій безпеці - внутрішній та зовнішній її загрозам Єрмоленко М. Фінансова безпека: основні підходи до розробки концепції // Віче. 1998. № 11. – С. 64-65..

До внутрішніх загроз фінансової безпеки належать: недосконалість і незавершеність національного законодавства у фінансово-кредитній сфері; відсутність достатнього золотовалютного запасу й алмазного фонду держави; низький рівень інвестиційної діяльності; неефективність податкової системи, масове ухилення від сплати податків; недосконалість бюджетної системи, низький рівень бюджетної дисципліни і надмірні державні витрати та дефіцит державного бюджету; високий рівень інфляції; зростання тіньової економіки, посилення її криміналізації, нелегальне перетікання валютних коштів вітчизняних підприємців за кордон; необґрунтована підтримка курсу національної грошової одиниці; платіжна криза; значна заборгованість у виплаті заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат; неповноцінність фондового ринку; нерозвиненість страхового ринку, системи довірчого управління майном; слабкість банківської системи; зростання внутрішнього боргу країни.

Зовнішніми загрозами є такі: значне від'ємне зовнішньоторговельне сальдо; залежність реформування економіки країни від отримання іноземних кредитів та іншої закордонної допомоги; зростання зовнішнього державного боргу і нераціональне використання закордонних кредитів; втручання міжнародних фінансових організацій у національну фінансово-кредитну сферу; залежність вітчизняного фінансового ринку від світового; дефіцит платіжного балансу країни.

В умовах сучасного кризового стану фінансово-кредитної сфери пріоритетами фінансової безпеки повинні бути: подолання кризи платежів; зменшення розмірів тіньової економіки, ліквідація криміналізованого бізнесу та корупції: ліквідація заборгованості із заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат; суттєве зниження державних витрат і бюджетного дефіциту, систематичне виконання дохідної частини бюджету, ліквідація нецільового використання бюджетних коштів; підтримання внутрішнього і зовнішнього боргу країни на безпечному рівні; прискорення розвитку фондового і страхового ринків, системи довірчого управління майном; зміцнення національної грошової одиниці.

Отже, забезпечення пріоритетів фінансової безпеки може мати вирішальне значення для досягнення Україною і безпеки економічної.

Зміни і доповнення до законів вносять відповідними законодавчими актами, постановами Верховної Ради України, постановами і декретами Кабінету Міністрів.

Важливе значення для розвитку ринкових відносин, обмеження монополізму і розвитку здорової конкуренції має антимонопольне законодавство. В умовах розвинутої ринкової економіки монополізм і конкуренція перебувають у діалектичній суперечності. Крім цього, суперечність між тенденцією до монополізму і потребою збереження конкурентного клімату - головної рушійної сили економічного розвитку - вирішують, як звичайно, шляхом зовнішнього регулювання. Цю функцію виконують державні і громадські органи, завдання яких - пошук і визначення в кожному конкретному випадку оптимального співвідношення рівнів монополізації і конкуренції та вироблення антимонопольних регуляторів.

Особливість сучасного стану економіки