Найнебезпечніше те, що в Україні поки що є причини, які дають грунт для монополізму: збережені деякі принципові риси адміністративно-командної системи, стійкий і масовий дефіцит товарів, який перетворює виробників дефіцитної продукції на монополістів тощо.

Головні принципи антимонопольного регулювання діяльності суб'єктів господарювання визначені у Законах України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про захист від недобросовісної конкуренції». Законами заборонено таке: обмеження або припинення виробництва товарів, потрібних для ринку; нав'язування контрагенту невигідних йому умов угоди; відмова від збуту або закупівлі, які дискримінують учасників господарського обороту у разі відсутності альтернативних джерел постачання або збуту; нав'язування громадянам примусових заходів продажу товару; порушення порядку використання вільних цін або завищення державних і верхньої межі регульованих цін; порушення обсягу збуту або закупівлі, які дискримінують учасників господарського обороту у разі відсутності альтернативних джерел постачання або збуту товарів, послуг Коментар до Конституції України. Інститут законодавства Верховної Ради України. Друге видання, виправлене й доповнене. - К.- 1998.

Для державного контролю за розвитком конкуренції та обмеження монополістичної діяльності в Україні створено Антимонопольний комітет.

Сьогодні сфера безпосереднього державного управління економікою звужується, оскільки зменшується кількість господарських об'єктів, які функціонують на базі державної форми власності. Виконавчі й розпорядчі функції щодо використання державного майна покладено на відповідну розгалужену систему органів державного управління.

За умов домінування приватної власності держава повинна провадити відповідну політику в економічній сфері, реалізуючи в ній свою господарсько-організаторську, соціальну та інші функції, з переважанням не диктату, а регулювання, контролю, координації, методів економічного характеру.

2.2. Соціальне забезпечення населення.

У посланні Л.Кучми до Верховної Ради "Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 pp." деталізована передвиборча програма, яка виявилася більш ніж переконливою й допомогла діючому Президентові перемогти на нових виборах. Основні цілі соціальної політики сформульовані так Hижник H.Р., Машков О.А. Системний підхід в оpганізації деpжавного упpавління: Hавч. посіб./ Укp. Акад. деpж. упp. пpи Пpезидентові Укpаїни; За заг. pед. H.Р. Hижник. — К., 1998. – С. 37.:

- забезпечити за п'ятирічний період зростання реальних доходів населення в 1,3-1,4 раза;

- створити в Україні мільйон нових робочих місць;

- підвищити мінімальний рівень трудових пенсій до межі прожиткового мінімуму.

Різко загострюються соціальні проблеми багатодітних сімей. Головною проблемою таких сімей є їхнє матеріальне забезпечення. До останнього часу надавалося 11 видів державної допомоги, яка призначалася з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку й стану здоров'я дітей.

1 квітня 1999 p. Кабінет Міністрів України запровадив адресну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям. Підготовлено проект нової редакції Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". В ньому передбачається принципово новий порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям із дітьми на засадах комплексності та адресності.

В березні 1999 p. Верховна Рада України ухвалила Декларацію про загальні засади державної політики стосовно сім'ї та жінок. Вона стала своєрідною основою для підготовки нормативних актів у галузі сім'ї. У вересні того самого року Верховна Рада України затвердила Концепція державної сімейної політики, яка визначає її загальну стратегію та пріоритетні напрями.

Для надання сім'ям правової, психологічної, медичної та інформаційної допомоги та їх підтримки в 21 регіоні України створено 59 центрів інформаційно-консультативної та клубної роботи з сім'ями, 29 із яких — центри сім ї "Родинний дім".

В Україні налічується 2,5 млн. молодих сімей. 800 тис. із них потребують поліпшення житлових умов. Саме в молодих сім'ях народжується до 80% дітей. Для них створена програма довгострокового державного пільгового кредитування, що передбачає забезпечення житлом.

Розпочато реалізацію галузевої програми "Студентська сім'я". В Україні близько 20 тис. студентських сімей, з них 11,5 тис., або 57,8% — сім'ї з дітьми, в яких виховується понад 12,5 тис. дітей. Серед основних проблем студентської сім'ї — низький рівень життя, гострі житлові проблеми, неможливість заробити кошти для повноцінного життя, невизначеність із працевлаштуванням після закінчення навчання тощо Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991 – 2000 рр.) – К., 2000. – С. 214..

У зв'язку з ухваленням Концепції державної сімейної політики вимогою часу стало на законодавчому рівні визначити державні та суспільні підходи щодо зміцнення й підвищення статусу сім'ї в Україні. Це передбачає формування нового іміджу сім'ї, зміни її стану й статусу, а також відповідної соціальної підтримки.

Складниками цього мають бути:—

створення умов для реалізації економічних, соціальних, демографічних функцій, тобто для самостворення сім ї;—

відродження традиційно міцної, працьовитої, економічно спроможної й заможної української родини на основі нових соціально-економічних відносин та традицій історичного минулого;—

формування в населення потреби в реалізації права на планування сім'ї, тобто створення умов для народження бажаної кількості дітей і можливість гарантованого, належного їх виховання сім'єю та підготовки до самостійного життя;—

забезпечення соціально-економічних, соціокультурних і духовних умов сталості шлюбу та зміцнення сім'ї. Пропагування авторитету шлюбу та всебічне обґрунтування його переваг перед позашлюбними формами сім'ї налагодження ефективної системи підготовки молоді до шлюбу та до сімейного життя;—

всебічна соціально-економічна підтримка молодих сімей;—

пропагування й забезпечення тіснішого зв'язку поколінь, зокрема вивчення родоводу та специфічних традицій родин, взаємопідтримка та взаємоповага між сім'ями різних поколінь.

Важливим об'єктом соціальної політики є молодь.

Однією з найболючіших проблем для молодих людей є безробіття та брак свого житла. Статистичні дані свідчать, що 30% загальної кількості безробітних припадає на молодих.

Для розв'язання проблеми працевлаштування молоді в країні розроблена