Для розв'язання нагальних проблем молоді в країні сформовано механізм реалізації молодіжної політики, який включає цілу низку державних структур і відомств.

Для здійснення системної роботи з молоддю вдосконалюється мережа відповідних установ. Наприкінці 2002 p. діяло 502 центри соціальних служб для молоді. При центрах створено 985 спеціалізованих формувань: реабілітаційні та кризові центри, служби "Телефонів довіри", консультативні пункти, агентства та біржі праці, школи батьківської підтримки, клубні об'єднання. В цій системі вже реалізовано 1675 програм, спрямованих на соціальне обслуговування, патронаж, профілактику та реабілітацію молоді. Тільки за перше півріччя 2001 p. допомогу отримало 1,6 млн. молодих людей Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної молодіжної політики в Україні. — К.: УкрНДІ проблем молоді, 1997. – С 102..

Поглиблюється процес співпраці державної влади з громадськими молодіжними об'єднаннями. За безпосередньої участі молодіжних організацій проведено низку важливих заходів: IV Світовий конгрес українських молодіжних організацій, Форум християнської молоді України та ін.

В Україні поширюється волонтерський рух. Добровільні помічники надають допомогу інвалідам та сиротам; підтримують багатодітні сім'ї; працюють у центрах реабілітації для дітей і молоді, що постраждали від насильства; беруть участь у реалізації програми "Діти вулиці".

Особлива увага приділяється здібній і талановитій молоді, яка уособлює інтелектуальний потенціал нації. Одним із пріоритетних напрямів роботи держави стало створення системи пошуку й підтримки талановитої молоді та обдарованих дітей. Для цього створено інформаційний банк даних "Обдарованість". За підтримки держави регулярно провадяться Всеукраїнський фестиваль сучасної української естрадної пісні "Червона рута", Міжнародний конкурс молодих українських літераторів "Гранослов”, Всеукраїнський молодіжний фестиваль "Перлини сезону", Міжнародний фестиваль "Крізь терни до зірок". Всеукраїнський фестиваль ігрових програм "Місто дитячих усмішок".

Українська держава поставила собі за мету створити такі системні умови, які всебічно й широко сприяли б розв'язанню всіх проблем молодого покоління.

Соціальний захист сімей із дітьми від 21 листопада 1992 p. регулюється Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", їм гарантується певний рівень матеріальної підтримки з боку держави.

Часті зміни в системі соціального захисту ускладнили процедуру надання населенню соціальної допомоги, зробили її непрозорою й заплутаною. Розпочався її перегляд у напрямі пристосування до вимог соціальне орієнтованої економіки. Цей процес характеризувався ретельним дослідницьким підходом щодо перебудови системи фінансування та реорганізації всієї сфери соціального захисту.

21 грудня 1993 p. Верховна Рада схвалила "Концепцію соціального забезпечення населення України" як комплексну реформу національної системи соціального забезпечення. Концепція мала на меті перерозподілити відповідальність за соціальне забезпечення між державою, працедавцями й населенням та перебудувати систему соціального захисту на страхових принципах Кампо В. Українські реформи: політика і право. — К., 1995. – С. 115.. Розроблено рамковий закон "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який Верховна Рада ухвалила 14 січня 1998 р.

В Україні здійснювалося п'ять масштабних програм, спрямованих безпосередньо на поліпшення соціального захисту населення. Дві з них — "Діти України" (1996 р.) та "Здоров'я літніх людей" — затверджені указами Президента України, решта — постановами Кабінету Міністрів України: "Комплексна програма розв'язання проблем інвалідності" (1991), "Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства" (1992), "Національна програма планування сім'ї" (1995).

За 90-і pp. було ухвалено 16 основних законодавчих актів, які мали поліпшити матеріальне становище окремих груп населення: постанова Кабінету Міністрів України "Про цільову грошову допомогу громадянам з мінімальними доходами", закони "Про статус ветеранів війни, Гарантії їх соціального захисту", "Про статус гірських населених пунктів в Україні", "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" тощо.

Загальна орієнтація нових форм і моделей організації соціального обслуговування в умовах ринкової економіки полягала в тому, щоб передати на обласні й місцеві рівні державного управління функції щодо реалізації соціальної політики та повноваження щодо її реформування.

Відповідно до цього курсу коригувалися методи управління соціальним захистом, запроваджувалися нетрадиційні підходи до функціонування діяльності органів, які надають соціальну допомогу, розроблялися нові соціальні програми.

За час дії програми житлових субсидій уряд ухвалив низку постанов, спрямованих на вдосконалення та спрощення процедури одержання субсидій. Зокрема, розширено права місцевих органів виконавчої влади. їм надано право з урахуванням конкретних обставин в окремих випадках призначати субсидію на загальну площу житла, надавати субсидії громадянам, які подають довідки про те, що вони зовсім не мають доходів, або вони надто низькі, встановлювати подовжений термін погашення заборгованості громадян в оплаті житлово-комунальних послуг тощо. Сім'ям, які складаються лише з пенсіонерів та інших непрацездатних громадян, подовжено строк призначення субсидій до 12 місяців. Врегульовано питання надання субсидій громадянам, які мають заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги через несвоєчасне одержання заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат Абетка української політики: Довідник. – К., 2001. – с. 235..

Щоб частково зменшити обсяги цієї заборгованості, указом Президента України від 11 травня 1999 p. встановлено, що громадянам за їхньою письмовою згодою борг за житлово-комунальні послуги може погашатися в рахунок заборгованості їм заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій та соціальних допомог, які виплачуються з бюджетів усіх рівнів.

Соціальні Гарантії й пільги мають велике соціальне значення, оскільки компенсують населенню низьку заробітну плату та хиби системи пенсійного забезпечення.

Можна з певністю твердити, що в Україні створена законодавча й нормативна