Розвиток культури та мистецтва в умовах ринку неможливий без широкого залучення до культурно-мистецької сфери, поряд із бюджетними асигнуваннями, коштів з інших джерел шляхом податкового стимулювання діяльності неприбуткових організацій, що функціонують у сфері культури, а також заохочення спонсорства та меценатства.

Введення в дію Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" сприяло поліпшенню ситуації у фінансуванні культурної галузі. Проте неприбутковий сектор культурно-мистецької сфери значно ширший від доброчинного. Неприбуткові організації, зокрема в культурній сфері, відповідно до чинного законодавства не звільнені від сплати податку на додану вартість.

Останнім часом створено такі умови, за яких поряд із державними закладами культури існують і приватні, що фінансуються за рахунок комерційної діяльності або на засадах госпрозрахунку.

Висновки

В результаті проведеного аналізу питань, пов’язаних з внутрішніми функціями держави, спробую сформулювати деякі висновки.

Головні завдання і цілі держави на тій чи іншій стадії її розвитку обумовлюються економічними, політичними, соціальними та іншими умовами її існування. Відтак, основні напрями її діяльності, тобто її функції, мають об'єктивний характер, обумовлений потребами життя суспіль-ства. Здійснення функцій держави має постійний, система-тичний характер і відбувається протягом всього часу існу-вання об'єктивно обумовлених завдань, що стоять перед державою. Вони виникають, здійснюються і розвиваються відповідно до тих завдань, що належить виконувати дер-жаві у конкретних історичних умовах.

Внутрішні функції держави взаємопов'язані з тими суспільними відносинами, на які держава намагається активно впливати відповідно до своїх потреб своєю внутрішньою політикою.

Внутрішні функції - це ті функції, що здійснюються в межах даної держави та виражаються в її внутрішній політиці а саме: регулювання економічних відносин, соціальне обслуговування населення, культурний розвиток суспільства, охорона правопорядку.

Держави соціально-демократичної орієнтації мають відповідні внутрішні напрямки (функції) своєї діяльності.

У гуманітарній сфері — це: забезпе-чення прав людини і громадянина; соціальний захист населення; забезпечення чистоти, ефектив-ного використання й відтворення земного природ-ного середовища, що оточує людину; культурно-виховний розвиток суспільства; забезпечення гідного рівня охорони здоров’я населення.

В економічній сфері — це: регулювання підприємницької діяльності; фінансово-кредитне регулювання економіки; регулювання розвитку науки і техніки; державне регулювання розвитку головних сфер господарської діяльності.

Правове регулювання економіки забезпечують шляхом прийняття законів і законодавчих актів. Крім того, правові методи регламентовані Указами Президента, нормативними актами уряду (декретами, постановами). Вони також передбачають вироблення механізму їх реалізації і контролю. Закони, законодавчі і нормативні акти визначають об'єкт та зміст регулювання, відповідальність юридичних і фізичних осіб за їх невиконання. Закони виконують функцію довготермінового правового регулювання, а укази, нормативні акти - короткотермінового, оперативного.

Дійові механізми реалізації принципів соціальне орієнтованої економіки, підвищення ефективності соціальної політики розроблені й затверджені указом Президента України "Основні напрями соціальної політики в 1997-2000 pp. Вони стали складовою частиною ідеології державного будівництва, посилення соціальної спрямованості економіки й наближення національного законодавства до міжнародних стандартів, передбачених Європейською соціальною хартією, рішеннями ООН, конвенціями МОП та іншими міжнародними нормами.

Завдання, поставлені перед урядом, мали визначити стратегічні цілі. Одночасно вони розглядаються в контексті тих перетворень, які відбуваються в нашому суспільстві.

З огляду на це соціальна сфера стає предметом особливої уваги держави, влади.

Держава й уряд змушені вирішувати своєю соціальною політикою принаймні три основні завдання:—

оплачувати борги минулого (соціальний захист громадян);—

забезпечувати сьогодення (регуляція зайнятості та доходів);—

дбати про майбутнє (розвиток соціальної сфери).

Завдання, що стоїть перед суспільством, масштабне й складне: реформувати універсальну за своїм характером і патерналістську за змістом соціальну сферу, перетворити її в ефективно діючий сектор ринкової економіки.

Майбутнє народу значною мірою визначається сферою культури. Політичні й соціально-економічні зрушення створили сприятливі умови для утвердження демократії та громадянського суспільства, успішного здійснення глибоких реформ у культурному житті. Зусилля держави були спрямовані на поглиблення культурного самоусвідомлення громадян України, на вироблення потреби в культурі як засадничому елементі, фундаменті духовного здоров'я суспільства та особистості. При цьому культура розглядається як явище, що охоплює все духовне та інтелектуальне життя народу, мистецтво, літературу, науку, освіту, засоби масової інформації, сферу виховання, естетику побуту й виробництва.

Таким чином, говорячи про основні напрямки і пріоритети внутрішньополітичного курсу України, можна із упевненістю стверджувати, що вони спрямовані на забезпечення інтересів населення нашої держави та засвідчують виваженість, прагматичність і цілеспрямованість української внутрішньої політики.  

Список використаної літератури

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР.

Закон України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26 червня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. —
№ 37. — Ст. 238.

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27 січня
1995 р.// Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 7. — Ст. 45.

Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р. // Уряд. кур'єр. — 1999. — 6 трав.

Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 червня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 37. — Ст. 237.

Закон України «Про освіту» від 23 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 21. — Ст. 84.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 6 грудня 1992 р. // Відомості