4. Алкоголізм і наркоманія. Ці вкрай небезпечні для особистості і суспільства явища швидко прогресують і одержали широке поширення в нашій країні. На мільйони йде рахунок хронічних алкоголіків і на сотні тисяч - наркоманів.

Заподіюючи непоправну шкоду здоров'ю людей, знищуючи генетичний фонд народу, ці явища харчують і злочинність. Багато злочинів, особливо так називані “вуличні”, “побутові”, відбуваються найчастіше в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, коли ослаблений контроль людини за своїм поводженням, і він неадекватно оцінює ситуацію і зв'язані з нею наслідку. На придбання наркотиків і алкогольних напоїв постійно вимагаються чималі суми грошей, що провокує обличчя, їх що вживають, на здійснення таких злочинів, як крадіжки, грабежі і т.д. Закономірно, що попередження правопорушень і боротьба з ними вимагають результативних заходів для обмеженню пияцтва і наркоманії. Потрібні цільові програми за рішенням цих проблем і чималі державні вкладення.

5. Недосконалість законодавства. Однієї з найважливіших задач будь-якої законодавчої системи є припинення діянь, що наносять шкоду окремій чи людині суспільству в цілому. Законодавство повинне вчасно визначати і фіксувати ці діяння як правопорушення і встановлювати за них відповідальність. Тільки відсутністю такого можна пояснити величезні збитки, нанесені державі в результаті видачі банками кредитів, не забезпечених заставою.

Не є зробленими і тими юридичними нормами, санкції яких не відповідають суспільної небезпеки того чи іншого правопорушення - або занадто суворі, або занадто м'які. Те й інше погано.

6. Недостатньо ефективна робота правоохоронних органів. Охоронною діяльністю, тобто припиненням правопорушень і боротьбою з ними, займаються багато державних органів і посадових осіб. Це і керівник чи підприємства установи, що припиняє дисциплінарні провини і карає робітників та службовців за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Це і представницькі органи влади всіх рівнів, що утворять у своєму складі комітети і комісії з законності, правопорядку і боротьбі зі злочинністю й ін. Однак є спеціальні правоохоронні органи, для яких охорона правопорядку, боротьба з правопорушеннями, захист прав і законних інтересів громадян є основною функцією.

До таких органів відносяться суд, прокуратура, органи внутрішніх справ (і насамперед міліції), органи міністерства безпеки, арбітраж, нотаріат, відомчі контрольні органи і деякі інші. Ведучу роль у припиненні правопорушень і боротьбі з ними грають органи внутрішніх справ, органи безпеки, суди, прокуратура. В останні роки діяльність цих органів регламентована новим законодавством, ґрунтовно перебудована. Вони звільнилися від невластивих їм функцій, знайшли оптимальну структуру і більш чітку компетенцію.

Високий рівень правопорушень у країні і постійному їхньому росту говорять про те, що правоохоронні органи працюють поки ще неефективно, не виявляють належної активності і наступальності в боротьбі зі злочинністю, неоперативно реагують на появу нових форм і видів правопорушень, уступають злочинцям у техніку, засобах зв'язку і захисти. Усе це народжує в облич, що роблять протиправні діяння, впевненість у безкарності і стимулює подальші правопорушення. Поліпшення діяльності правоохоронних, органів - цілком посильна і розв'язувана задача.

Запропонований перелік умов, що формують причину правопорушень, не є вичерпним і постійним. У залежності від особливостей розвитку суспільства в той чи інший період одні умови можуть утрачати зміст, інші, навпроти, стають дуже значними. Такою умовою, наприклад, стали в деяких регіонах колишнього Союзу національні відносини, що загострилися.

Провокуювані національні конфлікти різко загострили криміногенну обстановку.

Таким чином, наявність правопорушень у сучасному пострадянському суспільстві, їхній характер і рівень обумовлюються цілим комплексом негативних явищ (причиною і багатьма умовами).

Подолання такого роду явищ - це і є шляху запобігання правопорушень і боротьби з ними. Зусилля і засоби на цьому поприщі має бути затратити величезні, але зволікання тут обійдеться кожній людині і суспільству ще дорожче. Правопорушення (і насамперед злочину) на сьогоднішній день не тільки загрожують життю, здоров'ю, майну громадян, але і значною мірою дестабілізують проведені реформи.

Висновок

Правопорушення є основним видом неправомірного поводження інший вид якого - об'єктивно протиправне діяння і, відповідно, воно є різновидом правового (тобто юридично значимого) поводження, оскільки щодо останнього неправомірне поводження (поряд із правомірним) виступає як його вид. Правопорушенню притаманні наступні ознаки:

1) правопорушення - це завжди діяння і тільки діяння, тобто дія, чи бездіяльність вербальне (словесне) поводження. Не можуть бути правопорушенням думки, переконання, наміру, якщо вони не знайшли свого вираження зовні. Людина не існує для закону крім свого поводження. На це звертав увагу ще Гегель;

2) правопорушення - це діяння, що небезпечно для суспільства, наносить йому шкода. Тут потрібно відзначити, що право практично неможливе порушити, не зазіхаючи на конкретні суспільні відносини. Правопорушення (усупереч буквальному тлумаченню цього терміна) самим нормам закону втрати і збитку не заподіює. Воно чи шкідливо небезпечно тільки для конкретних прав і охоронюваних законом інтересів в індивідуальних суспільних відносинах. При порушеннях права страждають визначені люди, їхнього об'єднання, організації, правової ж норми продовжують діяти і вважаються обов'язковими;

3) правопорушення - це діяння протиправне, тобто таке діяння, здійснення якого правом заборонено в тій чи іншій формі (прямої заборона, покладання юридичного обов'язку зробити позитивна дія, установлення караності діяння й ін.). Протиправність є відображення в праві суспільної шкідливості діяння;

4) правопорушення - це