Вбивство, вчинене з особливою жорстокістю

ПЛАН

Вступ

Захист особистості від злочинних зазіхань, охорона її прав і свобод – обов'язок держави. Це положення зафіксоване в ст. 27 Конституції України.

Однак статистичні дані про стан злочинності за останні кілька років свідчать про те, що питома вага злочинів проти особистості неухильно росте. Особливо помітний сплеск насильницьких злочинів проти особистості.

Причини настільки бурхливого росту насильницьких злочинів останнім часом дуже різноманітні. Їх варто шукати в нестабільній економічній ситуації, у нерозв'язаності багатьох соціальних питань. Можна знайти ці причини й у політичній сфері.

Політична нестабільність не тільки загострила до границі економічну і соціальну обстановку в країні, але і підірвала міжнаціональні відносини.

Національна ворожнеча, що виникла на ґрунті гасел про «суверенізацію», доведених до абсурду, постійна причиною багатьох важких злочинів, включаючи масові убивства. Моральне спустошення суспільства також робить свій вплив на ситуацію зі злочинністю. У суспільстві набирає силу тенденція неповаги до права, закону, попранню прав особистості, процвітає аморальність, губляться моральні цінності й установки.

Серед усіх злочинів проти особистості найбільшою небезпекою володіє, природно, навмисне убивство. Воно зазіхає на життя людини – благо, що належить людині від народження і дається йому тільки один раз.

Право на життя зафіксоване в ст. 27 Конституції України. Ще раніш, Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року в ст. 3 зафіксувала, що кожна людина має право на життя, волю й особисту недоторканність. І кожна людина має це право, без якого б те ні була розбіжність, якось: у відношенні раси, кольору шкіри, підробки, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового чи іншого положення.

І завдання держави полягає в тім, що для охорони права людини на життя воно зобов'язано використовувати всі наявні в нього засобу, включаючи і кримінально-правову охорону життя. Але убивства відносяться до числа тих злочинів, що викликають часто великі труднощі при розслідуванні і при юридичній кваліфікації.

Численні питання, що виникають при кваліфікації убивств, є наслідком різноманіття різних ситуацій здійснення цих зазіхань і складності ознак, що приходиться враховувати. Усе це викликає необхідність проведення більш ретельного аналізу убивства в цілому і його окремим ознакам.

1. Поняття вбивства

Для визначення поняття вбивства необхідно установити важливі ознаки, що дозволять розкрити суть убивства. Але спочатку потрібно з'ясувати зміст понять життя і смерті, оскільки вбивство непосредствено зв'язане з позбавленням життя і заподіянням смерті.

Життя людини, з біологічної точки зору, складається в безупинному обміні речовин, харчуванні і виділенні. По питанню про момент початку життя в юридичній літературі висловлюються різні точки зору. Більшість учених вважають, що таким моментом варто визнати початок фізіологічних пологів. Так, Н.І. Загородников пише, що «умовним початком життя людини варто визнати початок фізіологічних пологів ... цей момент свідчить про те, що плід досить дозрів і придбав, усі необхідні якості для внеутробной життя, про що свідчать об'єктивні дані – початок пологів» Н.И. Загородников, Преступление против жизни по советскому уголовному праву, М., 1961 г., С. 156 Цієї ж точки зору дотримують у своїх роботах А.А. Пионтковский, С.В. Бородін, М.К. Аниянц і інші. Дану позицію не можна визнати абсолютно безперечної.

По-перше, до початку самостійного процесу подиху ми не можемо затверджувати, що дитина здатна до самостійного існування. Говорити про це з повною впевненістю можна лише тоді, якщо він почне самостійно дихати, і його легені наповняться повітрям.

По-друге, навіть у процесі пологів не припиняється зв'язок плоду з організмом матері. Через пуповину вона поставляє плід киснем і живильними речовинами, а також відбирає з його крові вуглекислоту. Отже, плід цілком залежить від матері.

По-третє, прихильники даної точки зору не визначають точно, який саме момент вони вважають початком пологів, а отже, і початком життя. У медицині процес пологів розглядається як складний фізіологічний акт, що починається з появи регулярних скорочень матки – сутичок. Але вважати поява сутичок початком життя, було б помилково, тому що плід у цей час узагалі знаходиться в організмі матері.

Виходячи з усі вищесказаного, моментом початку життя вірніше було б вважати момент, якщо дитина, відділеній від утроби матері, починає самостійно дихати.

Смерть являє собою стан необоротної загибелі організму, якщо зупинена серцева діяльність, якщощо зникла пульсація у великих артеріях, припинений подих, утрачені функції центральної нервової системи. Але неправильно було б зв'язувати настання смерті тільки з припиненням серцевої діяльності і дихання. Наукою встановлено, що смерть – це процес, що не настає миттєво. Навіть при раптовій смерті клітки і тканини організму не гинуть негайно й одночасно. Одні з них вмирають повільніше, інші швидше. Раніш усіх припиняє свою роботу кора головного мозку. Граничний термін, протягом якого може жити кора головного мозку після припинення серцевої діяльності і подиху в звичайних температурних умовах, досить маленька, всего 5-7 хвилин. По його закінченню в корі головного мозку, а також у центральній нервовій системі настають необоротні зміни, що, безперечно, свідчить про настання смерті.

Таким чином, між зупинкою кровообігу і подиху, розвитком необоротних змін у головному мозку проходить невеликий період часу. Він називається клінічною смертю. У цей час продовжується обмін речовин, і організм ще можна повернути до життя, відновивши серцебиття і подих. Якщо цього зробити не вдається, то настає біологічна смерть – повний і необоротний розпад тканин і кліток, оживити, що наука поки неспроможна.

С.В. Бородін у своїй роботі приводить