Пленум Верховного Суду України в зазначеній постанові визнав і те, що особлива жорстокість може виражатися також і в здійсненні вбивства в присутності близьких потерпіл обличчя, коли винний усвідомлював, що своїми діями заподіює їм особливі страждання. Тут про особливу жорстокість свідчить характер дій винного, що виражається в нарузі над почуттями близьких до потерпілого облич, у присутності, яких відбувається злочин.

Так, Ч. був засуджений по ч. 1 ст. 115 КК. Він визнаний винним у здійсненні вбивства з особливою жорстокістю своєї дружини. Суд у вироку вказав, що Ч. зробив убивство в присутності дітей, причинив своєї жене безліч тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим його дії підлягають кваліфікації по п. 4 ч. 2 ст. 115 КК.

Вбивство в присутності близьких потерпілого осіб може розглядатися як зроблене з особливою жорстокістю, якщо винний усвідомлював, що своїми діями заподіює їм особливі страждання.

Судова колегія по кримінальних справах Херсонського обласного суду 15.12.94р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за обвинуваченням Винокурова в здійсненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, установила: Винокурів вчинив навмисне убивство своєї колишньої дружини Б. при наступних обставинах.

20.04.94р. Винокурів спільно зі своєю колишньою дружиною протягом дня розпивав спиртні напої. Після сварки з ним дружина пішла з будинку спільно зі своїм знайомим Л., але він пішов за ними, і в результаті довгих розмов йому удалося умовить колишню жену повернуться додому разом із сином. Коли вони лягли спати, усі втрьох на велике ліжко, він став схиляти жену до близькості, але вона відмовила йому в різкій формі. Це його обурило, він взяв у коморі молоток і наніс їй кілька ударів по голові, після чого, узяв на кухні ніж, розрізав Б. живіт, тому що убити її вирішив остаточно. Скільки ударів наніс молотком - не пам'ятає.

Лише зробивши ці дії, він помітив сина, що прокинувся і просив його не торкати маму. Щоб син не бачив що произошли, він намагався частково сховати сліди злочину, хотів відвести його вночі до сестри. Однак і не залишила його в себе, і уклав сина М. спати в іншій кімнаті, після чого намагався покінчити із собою, але це йому не удалося, 21.04.94р. Винокурів про усьому повідомив в органи міліції і був затриманий.

З оголошених і перевірених у судовому засіданні показаний малолітнього свідка М. (сина підсудного) вбачається, що 20,04.94р. Винокуровы протягом дня вживали спиртні напої. Ввечері усіх лягли спати, але вночі М. прокинувся і побачив, що Винокурів наносить його матері (своєї дружині) удари по голові, після чого приніс ніж і розрізав їй живіт. Винокурів сказав сину, що мама хвора, слідом за тим відвів його до своєї сестри, але вона відмовилася залишить його в себе.

Оцінюючи всі досліджені в справі доказу в їхнє сукупності, судова колегія прийшла до висновку, що винність Винокурова в навмисному вбивстві цілком установлена. У характері наміру свідчать як показання самого підсудного, так і підтверджуючі його визнання кількість і місце розташування ушкоджень, вид знарядь зробленого злочину.

Судовим слідством установлено, що злочин винним зроблений у присутності малолітнього сина М. який усвідомлював характер насильницьких дій, глибоко переживав случившееся і плакав. У справі встановлено, що сам винний усвідомлював, що своїми діями заподіює М. особливі страждання і бажав цього.

Донецьким обласним судом Пономарів засуджений по п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України і Кайдалов - по ч. 2 ст. 121 КК України.

Пономарів визнаний винним у навмисному вбивстві Ярцева, зробленому з особливою жорстокістю, а Кайдалов - у навмисному заподіянні Ярцеву важких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, що носили характер мучення.

Судова колегія по кримінальних справах Верховного Суду України, 25 лютого 1996 р. розглянувши справу по касаційній скарзі засудженого Пономарева і його адвоката, протесту прокурора і скарзі потерпілої (сестри загиблого), вирок суду у відношенні Пономарева залишила без зміни, а у відношенні Кайдалова змінила: його дії перекваліфікувала з ч. 1 ст. 121 на ч. 2 ст. 115 КК , указав наступне.

Твердження в скаргах засудженого Пономарева і його адвоката про відсутність у Пономарева наміру на позбавлення Ярцева життя спростовуються даними в характері його дій, способі здійснення їм злочину, про знаряддя вбивства, ступеня важкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.

Установлено, що при позбавленні Ярцева життя Пономарів використовувало різні предмети і знаряддя для нанесення ударів і заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень.

Пономарів наносив Ярцеву удари, зокрема, палицею, ножем, вилами, лопатою в місця розташування життєво важливих органів, причинив тяжкі тілесні ушкодження.

По висновку судово-медичного експерта, смерть Ярцева наступила от травматичного шоку, що розвився в результаті комбінованої, закритої, тупої травми грудної клітки і голови з забитим місцем головного мозку, переломом зводу і підстави черепа, з переломами кісток кістяка й ушкодженнями внутрішніх