Ці дані свідчать у болісному способі убивства, характеризують також і суб'єктивне відношення Пономарева до вчиненого і дають підставу визнати, що при здійсненні зазначених дій свідомістю Пономарева охоплювалася невідворотність настання смерті Ярцева і заподіяння йому особливих страждань.

Тому дії Пономарева правильно кваліфіковані судом по п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України як навмисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.

Вирок же у відношенні Кайдалова підлягає зміні.

Провина Кайдалова в заподіянні потерпілому Ярцеву важких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, матеріалами справи доведена.

Обласний суд, кваліфікуючи дії Кайдалова по п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, послався на те, що заподіяні їм потерпілому Ярцеву тілесні ушкодження носили характер мучення.

Тим часом з матеріалів справи видно, що Кайдалов наніс Ярцеву три удари рукою по обличчю і п'ять ударів ногами по спині, причинив тяжкі тілесні ушкодження.

Ці дані, як правильно відзначено в касаційному протесті, не свідчать у болісному способі здійснення злочину.

Дії Кайдалова підлягають перекваліфікації з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК Україна.

Встановити ознаки особливої жорстокості не можна без аналізу суб'єктивної сторони даного злочину. У кожнім випадку повинне бути з'ясоване відношення винного не тільки до наслідків, але і до особливої жорстокості як обставині, що обтяжує вбивство.

У тому випадку, якщо встановлено, що діючи певним чином винний усвідомлював тільки небезпеку своїх дій, але не усвідомлював, що заподіює потерпіл особливі страждання, його дії не можуть бути кваліфіковані по п. 4 ч. 2 ст. 115 КК.

Так К. був засуджений по п. 4 ч. 2 ст. 115 КК. Він був визнаний винним у здійсненні убивства при наступних обставинах. К. і С. розпивали спиртні напої і між ними відбулася сварка, у ході якої К. став бити С. і наніс йому безліч ударів руками і ногами в голову, груди й інші частини тіла, душив його, у результаті чого от гострої механічної асфіксії наступила смерть С. Президія Верховного Суду перекваліфікував дії К. ч. 1 ст. 115 КК.

Дійсно, сам факт нанесення безлічі ударів і здавлювання шиї не може свідчити про особливу жорстокість убивства. Цей спосіб є в наявності у випадках, коли убивство зроблене способом, що свідомо для винного зв'язаний із заподіянням потерпіл особливих страждань. А даних у тім, що при здійсненні злочину К. усвідомлював це, у справі не мається. Отже, дії К. не можна кваліфікувати по п. 4 ч. 2 ст. 115 КК.

Н.И. Загородников пропонував вважати проявом особливої жорстокості – розчленовування трупа. С.В. Бородін вважав цю точку зору помилкової, указуючи, що «розчленовування трупа найчастіше зв'язано з метою чи знищення приховання слідів злочину». С.В. Бородин Ответственность за убийство: квалификация и наказание по российскому праву, М., 1994 г.

На цю позицію встав і Пленум Верховного Суду України, що у п. 8 Постанови от 3 лютого 2003 року вказала, що чи знищення розчленовування трупа з метою приховання злочину, а також виявлений винним канібалізм не може бути основою для кваліфікації убивства як зробленого з особливою жорстокістю.

3. Аналіз ознак складу злочину

Для обґрунтованого залучення до кримінальної відповідальності і правильної кваліфікації вчиненого необхідний установить чи наявність відсутність у діяннях обличчя ознак конкретного складу злочину. Тому виникає потреба в ретельному аналізі кожної ознаки складу злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

а) Об'єкт вбивства

Об'єкт будь-якого вбивства, у тому числі і кваліфікованого – життя другої людини. І саме цей об'єкт зазіхання вказує на особливу суспільну небезпеку вбивства. Смерть потерпілого виключає можливість загладить заподіяну шкоду, що не обмежується самим фактом позбавлення життя. Вбивство неминуче спричиняє розривши існуючих соціальних зв'язків потерпілого з членами родини, родичами, знайомими і т.д.

Крім того, утрата з вини вбивці чи батька матері, чи дочки сина, кохану чи людину близький родича є приголомшуючим ударом, моральною травмою, що надовго залишає слід у свідомості людини. А в тому випадку, коли потерпілий є і єдиним годувальником у родині, під погрозу може бути поставлене її матеріальне благополуччя.

Для правильного визначення суспільної небезпеки і кваліфікації злочину необхідне і вивчення особистості потерпілого, тому що на практиці зустрічаються випадки, коли потерпілий сам робить неправомірні дії, допускає аморальне поводження, провокуючи винного на здійснення злочину.

б) Об'єктивна сторона вбивства

Об'єктивна сторона вбивства полягає в насильницькому позбавленні життя другої людини. Усі види вбивств виражаються в позбавленні потерпілого життя (матеріальний склад).

Розгляд об'єктивної сторони вбивства варто почати з визначення ознак, її що характеризують. Оскільки склад злочину, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, по своїй конструкції є матеріальним, те об'єктивна сторона буде характеризуватися трьома обов'язковими ознаками:

· суспільно небезпечне діяння;

· суспільно небезпечний наслідок;

· причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечним наслідком.

Перша ознака об'єктивної сторони злочину – суспільно небезпечне діяння, що може бути виражене як у формі дії, так і у формі бездіяльності.

Дія – активна форма злочинного поводження людини, що виражається в механічних телодвижениях, що викликають зміну в зовнішньому світі. Найчастіше вбивство відбувається саме шляхом дії, спрямованого на порушення чи функцій анатомічної цілісності життєво важливих органів другої людини.

Дія людини може не тільки прямо і безпосередньо причинить смерть другій людині, але і може надати руху якимсь іншим силам, що у наступному спричинять смерть другого обличчя. Усі можливі варіанти