"Суб’єкт злочину "

Зміст

1. Поняття суб’єкта злочину та його ознаки

Суб'єкт - слово латинського походження. У філософії ним позначається людина, яка вивчає, пізнає світ. У логіці суб'єкт - це логічний підмет, предмет думки, а в граматиці - підмет речення.

У теорії права суб'єкт є носій прав та обов'язків, учасник правовідносин. У кримінальному праві суб'єкт - це один із учасників кримінальних правовідносин, особа, яка вчинила злочин і підлягає кримінальній відповідальності.

Питання про суб'єкта злочину, по суті справи, є питанням про особу, яка вчинила злочин і підлягає кримінальній відповідальності. Це випливає і з назви розділу IV Загальної частини КК: «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)».

Частина 1 ст. 18 визначає, що «суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність».

Передусім суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, тобто людина. Цей висновок фактично закріплений у статтях 6, 7 і 8 КК, де говориться, що нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці й особи без громадянства.

Як зазначено в ч. 1 ст. 18, обов'язковою ознакою суб'єкта злочину є осудність особи. У частині 1 ст. 19 вказано, що «осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними». Отже, осудність — це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Чинне кримінальне законодавства виходить з того, що лише осудна особа може вчинити злочин і, отже, може підлягати кримінальній відповідальності. Злочин завжди є актом поведінки свідомо діючої особи.

Вік, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність, визначається саме до часу вчинення злочину. Тому дуже важливо при розслідуванні і розгляді кримінальної справи встановити точний вік особи (число, місяць, рік народження). У частині 1 ст. 22 прямо зазначено, що «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності — чотирнадцять років — за окремі, прямо перелічені законом злочини.

Отже, чинне кримінальне законодавство України передбачає три групи ознак, які характеризують суб'єкта злочину:

1. Фізична особа (громадяни України, іноземці, особи без громадянства - ст. 18 КК).

2. Досягнення особою встановленого кримінальним законом віку - кримінальна правосуб'єктність (ст. 18, 22 КК).

3. Осудність особи - здатність оцінювати свої дії та керувати ними (ст. 19 КК).

Ці загальні ознаки суб'єкта злочину властиві всім складам злочинів без винятку, тому вони в статтях Особливої частини КК не вказані, а винесені мовби за дужки і закріплені уст. 18, 19,22 КК.

Факультативними ознаками суб'єкта злочину (властивими лише деяким складам злочинів) є спеціальні, додаткові ознаки:

1) громадянство (ст. 111, 114 КК);

2) посадова особа (ст. 364-368 КК);

3) військовослужбовець (ст. 401-434 КК);

4) фах(ст. 139КК);

5) працівник транспорту (ст. 276 КК);

6) член виборчої комісії (ст. 158-160 КК);

7) особа, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі (ст. 392 КК);

8) родинні стосунки (ст. 164, 165 КК).

Суспільно-політична характеристика особи теж може бути ознакою суб'єкта як елемента складу злочину, але не безпосередньо, а через конкретні її властивості і минулі вчинки - повторність вчинення злочину, попередня судимість тощо.

2. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність

Скоєння суспільно небезпечного діяння особою, яка не досягла на час вчинення злочину визначеного законом віку, свідчить про відсутність суб'єкта злочину, а, отже, про відсутність складу злочину, внаслідок чого виключається і кримінальна відповідальність.

У частині 1 ст. 22 КК прямо зазначено, що «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності — чотирнадцять років — за окремі, прямо перелічені законом злочини. Серед цих злочинів зазначені, наприклад, такі, як:

умисні вбивства (статті 115-117 КК);

умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121; частини 3 статей 345, 346, 350, 377, 398 КК);

диверсія (ст. 113 КК);

бандитизм (ст. 257 КК);

зґвалтування (ст. 152 КК);

крадіжка, грабіж і розбій (статті 185, 186, 187 КК) і деякі інші.

Передбачений ч. 2 ст. 22 КК перелік злочинів, за які настає відповідальність з чотирнадцяти років, є вичерпним.

Аналіз цих злочинів дає підставу для висновку, що законодавець знизив вік кримінальної відповідальності за дві групи злочинів:

а) насильницькі злочини;

б) майнові злочини.

В основу зниження віку кримінальної відповідальності за ці злочини покладені такі критерії:

1) рівень розумового розвитку, свідомості особи, який свідчить про можливість уже в чотирнадцять років усвідомити суспільну небезпечність і протиправність злочинів, перерахованих у ч. 2 ст. 21 КК;

2) значну поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків;

3) значну суспільну небезпечність (тяжкість) більшості з цих злочинів.

Особа у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років не відповідає за злочини, за які встановлюється відповідальність з шістнадцяти років, навіть якщо вона брала в них участь як співучасник. У цих випадках особа у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років може нести відповідальність тільки коли в його конкретних діях містяться ознаки іншого злочину, за яке законом встановлена відповідальність з чотирнадцяти років. Наприклад, якщо неповнолітній у віці до шістнадцяти років бере участь разом