Теорія держави і права

1. Факультативні ознаки держави

Визначивши ознаки держави можна тим самим визначити відмінності державної організації від недержавної. Ці ознаки будуть складати "каркас" державної організації суспільства.

У різний час говорили про різні ознаки держави.

З кінця минулого століття виділяли наступні: територія, суверенна влада, населення (народ, нація). У тім чи іншім сполученні ці ознаки повторювалися надалі багатьма державознавцями.

Енгельс у роботі "Походження родини, приватної власності і держави" визначив наступні ознаки, властивій державі:

1.Поділ піддані держави по територіальних одиницях;

2.Установа особливої публічної влади, що уже не збігається безпосередньо з населенням;

3.Стягування податків з населення й одержання від нього позик для змісту апарата державної влади.

Як видно, багато в чому виділені різними авторами ознаки держави є схожими.

Випливаючи цьому розподілу, розкриємо кожна ознака окремо.

Територія. Державна влада поширюється на все населення, що знаходиться в межах визначеної території. Територія ще не породжує державу, але утворить простір, у межах якого держава існує, поширює свою владу.

Такий поділ населення, людей спричинило за собою поява таких понять як: "підданство монарху", "громадянство держави", "іноземці" і "обличчя без громадянства".

Територіальна ознака обумовлює:

- формування і характер діяльності органів держави, їхню структуру;

- визначення просторових розділів, визначення державних і адміністративних границь;

- федеративний пристрій, адміністративний розподіл, зокрема, у залежності від території компактного проживання різних груп народностей, націй.

У відношенні своєї території держава має територіальне верховенство, тобто всією повнотою законодавчої, виконавчої і судової влади, що виключає втручання будь-якої іноземної влади.

Апарат керування. Держава - це особлива організація політичної влади, що має у своєму розпорядженні спеціальний апарат (механізмом) керування суспільством для забезпечення його нормальної життєдіяльності.

Тобто, механізм держави - це матеріальне вираження державної влади. Через систему органів і установ держава здійснює безпосереднє керування суспільством, реалізує режим політичної влади, захищає недоторканність своєї території.

Основними органами держави є законодавчі, виконавчі і судові, діючі в різних формах, у різних структурах, вирішуючи задачі, що коштують перед ними.

Держава організує громадське життя на правових основах.

Без права, законодавства, держава не в змозі ефективно існувати, керувати суспільством і його членами. Наявність правових форм організації суспільства притаманні саме державі.

Тільки воно вправі видавати законодавчі акти, що є обов'язковими для всього населення країни, всіх організацій. При цьому реалізація установлених вимог може здійснюватися державою при необхідності в тому числі з застосуванням методів примусу, за допомогою спеціальних органів (наприклад, правоохоронних).

Суверенітет. Держава представляє собою суверенну організацію влади. Цим воно відрізняється від інших політичних утворень суспільства.

Суверенітет держави - це така властивість державної влади, що виражається у верховенстві і незалежності даної держави стосовно будь-якої іншої влади усередині країни, а також у сфері міждержавних відносин при строгому дотриманні загальновизнаних норм міжнародного права.

Тобто, це збірна ознака держави, вона виражається в:

- універсальності - тільки рішення державної влади поширюються на все населення і громадські організації даної країни;

- прерогативі - можливості скасування і визнання незначним будь-якого незаконного прояву іншої суспільної влади;

- наявності спеціальних засобів впливу, який не розташовує ніяка інша організація суспільства.

Для рішення задач, що коштують перед суспільством, органи державної влади взаємодіють з недержавними організаціями.

2. Правова держава і його ознаки

Ідея про можливість побудови правової держави виникла в часи античності. Філософ Платон розрізняв 2 типи державного устрою: у першому треба усьому піднімалися правителі, а в другому – закони. І потрібно прагнути до цього. Держава буде процвітати, «якщо закон владика над правителями, а вони його раби.» «История политических и правовых учений» Москва, Юр. лит-ра, 1991год, 69 стр.

Інший античний філософ Аристотель думав, що в правильно улаштованій державі правлять не люди, а закони, тому що навіть кращі правителі можуть помилятися, вони можуть бути піддані пристрастям, закон же « урівноважений розум».

Ці ідеї одержали подальший розвиток у працях Дж. Локка. Він писав, що до появи держави люди перебували в природному стані, що уражало в них почуття непевності. При утворенні держави, люди віддали йому частина своїх прав, щоб держава, установивши закони, охороняло їхнього права. Локк висунув теорію «поділу влади».

В основі сучасних концепцій правової держави лежали ідеї французького правознавця Монтеск'є і німецького філософа Канта. Кант висунув «категоричний імператив», відповідно до якого кожна людина має абсолютну цінність і не повинний бути інструментом в або намірах. Держава повинна спиратися на право і погоджувати з ним усі свої дії. По визначенню Канта « право є сукупність умов, при якому сваволя одного обличчя сполучимо зі сваволею іншого з погляду загального закону волі. До таких умов відносяться: наявність примусового здійснення законом, гарантуємий статус власності й особистих прав індивіда, рівність членів суспільство перед законом, дозвіл споровши в судовому порядку». «История политических и правовых учений» Москва, Юр. лит-ра, 1991год, 307 стр.

Він виділяє при цьому 3 галузі влади як ідеальну організацію держави.

Зараз державні діячі і правознавці говорять об побудову правової держави, як про мету, до якої треба прагнути. Найбільше економічно розвиті країни як США, Франція, Англія ближче усіх до побудови правової