Тема: Правова охорона вод в Україні

Зміст

Вступ

Тема даної роботи: „Правова охорона вод в Україні”.

Мета написання роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з сучасним станом правового регулювання в сфері охорони навколишнього середовища, зокрема в сфері охорони вод.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що проблема взаємодії суспільства і природи має глобальний характер. Зберегти природу в стані, придатному для життя людини, можна тільки загальними зусиллями населення всієї Землі. Тому кожна країна повинна вважати себе зобов’язаною берегти природу і нести моральну відповідальність перед усім світом за її належну охорону. Сьогодні особливо гостро постає питання правової охорони вод. Окрему проблему становить великомасштабне нафтохімічне забруднення підземних вод та ґрунтів. На сьогодні в Україні 133 з 197 великих водозаборів розташовані в зонах впливу потенційних джерел нафтохімічного забруднення. Вже забруднено більше 150 джерел водопостачання в населених пунктах. Забруднені площі перевищують 30 тис. га. Практично кожен з 43 військових аеродромів є джерелом потужного забруднення довкілля легкими фракціями вуглеводнів.

Серед засобів, що забезпечують раціональне використання, охорону і відтворення природних багатств, важливе місце посідають правові засоби. В юридичних і деяких інших навчальних закладах вони вивчаються в навчальному предметі «Екологічне право».

За своїм змістом правова охорона вод являє собою систему державних і суспільних заходів, що включає в себе чотири групи:

встановлення науково-обгрунтованих правових вимог з охорони вод, які регламентують визначені права й обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян;

проведення господарсько-організаторської роботи з виконання цих правових вимог;

здійснення державного і громадського контролю за виконанням вимог охорони вод;

застосування заходів відповідальності до осіб і організацій, винних в порушенні законодавства про охорону вод.

Виходячи із аналізу ситуації в Україні, можна констатувати, що головними причинами незадовільного стану довкілля залишаються:

відсутність дійових нормативно-правових механізмів регулювання небезпечних видів діяльності;

низька екологічна свідомість населення;

відсутність дійового економічного механізму, який стимулював би підприємства впроваджувати природоохоронні заходи;

відсутність постійного (моніторингового) контролю якості довкілля в місцях накопичення відходів;

довготривалий підхід до розгляду екологічних проблем за залишковим принципом з боку центральних і місцевих органів влади;

незадовільне фінансове забезпечення природоохоронних заходів;

відсутність ефективної роздільної системи збирання, зберігання та видалення відходів.

В роботі розкриваються наступні питання:

вода, як об’єкт охорони і використання;

правові форми охорони вод;

відповідальність за порушення водного законодавства.

При написанні роботи автором були використані: Конституція України, Водний Кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, Кримінальний Кодекс України, Закон „Про охорону навколишнього середовища”, Загальнодержавна програма розвитку водного господарства, інші нормативні документи, підручники, монографії, наукові статті з екологічного права тощо.

1. Вода, як об’єкт охорони і використання

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Водні відносини в Україні регулюються Водним Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;

підземні води та джерела;

внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

внутрішні морські води та територіальне море;

підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Відповідно до статті 6 Водного Кодексу води (водні об'єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Відповідно до статті 2 Водного Кодексу завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки,