Працевлаштування молоді в Україні

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи: „Працевлаштування молоді в Україні”.

Мета написання роботи полягає з особливостями правового регулювання працевлаштування молоді в Україні.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз нормативних та літературних джерел, присвячених проблемам працевлаштування молоді;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної роботи.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що перехід України до ринкової економіки зумовлює глибокі зміни у характері суспільно-трудових відносин, які потребують адекватного правового регулювання. А чин-не нині трудове законодавство, яке в своїй основі представлене ще радянським Кодексом законів про працю, не завжди в змозі забезпечити належний рівень регулювання трудо-вих відносин, що в підсумку відбивається на рівні гарантій трудових прав працівників, зокрема молоді.

В роботі розкриті наступні питання:

Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні: основні положення щодо працевлаштування молоді, відповідно до Закону „Про зайнятість населення”; особливості працевлаштування та організації роботи молоді відповідно до Кодексу законів про працю (КЗпП); особливості працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням

Особливості працевлаштування іноземців в Україні: правові засади працевлаштування іноземців в Україні; правила в'їзду та порядку оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволів на працевлаштування в Україні

Приоритетні заходи, спрямовані на вдосконалення механізму працевлаштування молоді: перспективні заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді; заходи, спрямовані на підтримку молодіжного підприємництва.

При написанні роботи автором були використані: Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закони України та інші нормативні акти, підручники, статті, монографії вітчизняних і зарубіжних фахівців з трудового права.

1. Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні

1.1 Основні положення щодо працевлаштування молоді, відповідно до Закону „Про зайнятість населення”

Основними нормативними документами, які регламентують питання працевлаштування молоді в Україні є:

Конституція України;

Кодекс законів про працю України;

Закон України „Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року N 803-XII в редакції Закону N 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209

Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 року N 2998-XIIв редакції Закону N 581-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.158Указ Президента України „Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді” від 6 жовтня 1999 року N 1285/99;

Постанова Верховної Ради „Про рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні "Соціальне становлення молоді як один із головних чинників підвищення добробуту народу"” від 13 липня 2000 року N 1873-III;

Постанова Верховної Ради України „Про інформацію Кабінету Міністрів України "Про забезпечення працевлаштування молоді, зокрема випускників шкіл, вузів та інших навчальних закладів" від 16 липня 1997 року N 463/97-ВР;

Постанова Кабінету Міністрів України „Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням” від 22 серпня 1996 р. N 992;

Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні” від 1 листопада 1999 р. № 2028;

Декларація Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні від 15 грудня 1992 року N 2859-XII в редакції Закону N 655-XIV від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст.220;

Щодо правил в'їзду та порядку оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволів на працевлаштування в Україні.// Лист Мінпраці України від 18.08.2000 р. №ДУ-14-2123;

тощо.

Закон України „Про зайнятість населення” визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Відповідно до статті 8 Закону України „Про зайнятість населення” громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Іноземці та особи без громадянства, крім найнятих відповідно до угоди про розподіл продукції, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування.

У разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Ці кошти спрямовуються до державного фонду сприяння зайнятості населення.

Порядок і умови укладення трудового договору визначаються законодавством України про працю.

Відповідно до статті 5 Закону України „Про зайнятість населення” держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі: молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.

Для працевлаштування зазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і